"На ювілейному самтіт НАТО, яке святкувало своє шестидесятиріччя 3-4 квітня, члени альянсу занадто багато уваги приділяли питанню вирішення проблеми із своїм союзником Туреччиною, яка відмовлялася затвердити новим генсеком альянсу датського прем’єра Андерса Фога Расмусена, і зовсім забули, що у них є набагато важливіша задача — визначення курсу взаємовідносин із Росією"- пише в газеті “The International Herald Tribune“ журналіст Стівен Ерлангер.
У "Декларації про безпеку альянсу", яка присвячена майбутній діяльності НАТО і його завданням, лише один параграф присвячений Росії, де сказано "альянс має співпрацювати із Москвою і вирішувати спільно поставлені задачі". "Здається, поки що заклик Обами натиснути кнопку перезапуску відносин між США та Росією викликає у членів альянсу суперечки відносно методу їх перезапуску, адже в очах західних держав Росія поки що виглядає як агресивна держава, що може розпочати військові дії проти сусідної країни (Грузії) та використовувати свій основний природний ресурс — газ як засіб тиску на Україну, котра має надію рано чи пізно вступити до альянсу".- відзначає Ерлангер.
Генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер підтвердив виданню, що позиція НАТО відносно Росіїї є болючим питанням для всіх членів альянсу, адже жоден із них не може визначити своєї остаточної позиції і і дійти спільної точки зору зі всіма іншими членами. "Тим не менше Росії також слід визначитися як вона ставиться до НАТО: як до сучасної структури чи як до військової установи часів “холодної війни"- наголосив Схеффер.
"Нещодавно Річард К. Бетс, із Консульства зовнішніх відносин при Колумбійському університеті, — зазначає Ерлангер — висловив думку, що на сьогоднішній день НАТО переживає кризу, оскільки не може визначитися ким і чим воно є: "поліцейським, що врегульовує конфлікти за межами регіону", "джентельменським клубом ліберальних західних держав" чи "штаб-квартирою антиросійського альянсу". Таке "розтроєння" НАТО може призвести лише до подальшого відчуження США від європейських держав в межах альянсу і не тільки, — вважає Бетс.
"У Європі, як неодноразово наголошувалося міжнародними ЗМІ, існують різні позиції відносно потрібної поведінки ЄС щодо Москви. Більшість країн, яких традиційно відносять до "старої Європи" (Німеччина, Франція), лояльно ставляться до Кремля, адже не хочуть жодних проблем із поставками газу. Водночас "нові члени ЄС" (Прибалтика, Польща) вкрай різко ставляться до будь-яких поступок Кремлю. Таке розходження позицій в межах ЄС однозначно впливає на його відносини із США і не дає визначити єдиної позиції як поводитися із "великим російським медведем" — підсумовує автор.
Підготувала Леся Дубенко.