Східноєвропейці однозначно незадоволені: вони все ще остерігаються наслідків перезапуску відносин між Росією та Америкою, який, на їхню думку, може загрожувати добробуту та навіть незалежності всіх країн пострадянського простору, — вважає видання “The Economist” .
/>
"Найбільший страх всіх східноєвропейських держав — це те, що перезапуск відносин між двома потужними гравцями на міжнародній арені — Росією та Америкою — відбуватиметься за рахунок менших держав. Однак не дивлячись на те, що про ці пострадянські жахи відомо всім, ніхто не насмілюється сказати про це в голос, часто висловлюючи "найжахливіші" припущення або пошепки, або анонімно, що в принципі раціонально, адже Вашингтону на чолі із Обамою взагалі не до вподоби такі чутки", — пише видання. Воно стверджує, що американці сьогодні розцінюють більшість колишніх радянських держав як жалюгідних, параноїдальних, ностальгічних та надмірно наполегливих: їхнє постійне бажання зустрітися із високопосадовцями — ненаситне; вимоги гарантій підтримки — набридливі. Тож східноєвропейцям не залишається нічого, як посміхатися крізь стиснуті зуби та переконувати всі довкола, що вони невимовно раді тому, що відбувається.
Насправді, продовжує видання, у неформальній обстановці можна почути абсолютно інші думки, які їх ініціатори просять не виносити на публіку, тим паче у пресу. Більшість східноєвропейських держав сьогодні переконана, що Америка пожертвувала їхніми інтересами заради тіснішої співпраці із Росією і зухвала поведінка Вашингтона та його делегацій лише підтверджують ці припущення. Нещодавно один із американських високопосадовців відвідував Європу разом із цілою чередою своїх тілоохоронців, які нахабно штовхнули особу, яка стояла в сторонці, чекаючи на підхід гостя. На жаль для американця, потерпілий виявився високопосадовцем із дружньої та союзної держави. Циніки називають це "новою політикою невизнання". Стара політика невизнання полягала у наполегливій відмові американського уряду визнавати входження балтійських держав в СРСР. Нова — у нездатності усвідомити, що найближчі союзники не є потенційними терористами.
Таких історій, як із інциндентом з тілоохоронцями — чимало: на дзвінки східноєвропейських чиновників або відповідають занадто пізно, або взагалі не передзвонюють; зустрічі організовуються рідко і після численних дискусій. Безумовно, таке ставлення Вашингтона виснажує його союзників і призведе до виникнення набагато серйозніших проблем, ніж існують зараз. "Із одного боку, роздратованість країн Східної Європи можна зрозуміти. Однак, з іншого, навряд чи вони готові піти із американцями на відкритий конфлікт. Як не крути, але про грубість американських тілоохоронців ходять легенди. Наприклад, французького прем’єр-міністра Мішеля Рокарда, ескорт тодішнього президента Клінтона "випадково" вдарив об стіну", — нагадує “The Economist”. — "Нещодавно охоронці Обами також виявили верх обізнаності та інтелегентності, заблокувавши одного із турецьких топ-політиків, коли біля нього проходив американський президент".
Намагаючись втішити представників Східної Європи, “The Economist”наголошує, що політики із Західної Європи, в тому числі із провідних країн ЄС, стикаються із аналогічною неможливістю зв’язатися із Вашингтоном, що дратує їх ще більше, ніж їхніх східних колег. "Як і попередня адмнінстрація Буша, Обама перші два роки поводитиме себе зухвало та грубо, однак згодом, коли усвідомить, що його ніхто не підтримує , стане набагато добрішим та приємнішим", — зазначається у публікації.
Зрозуміло, пише видання, що жодні виправдання поведінки американців сьогодні не вплинуть на сприйняття їх союзників, але не слід забувати, що Обама, не дивлячись на своє прагнення зблизитися із Москвою, все ж може записати на свій рахунок деякі практичні досягнення у відносинах із східноєвропейськими союзниками. За надзвичайно короткий строк глава Білого дому затвердив у НАТО екстренний план оборони для Польщі та держав Балтики — крок, який був табу для його попередника Буша та багатьох західних держав, які не бажали дратувати Кремль, і навіть дав зелене світло на проведення спеціальних військових тренувань. Якби щось подібне було втілене за правління Буша, відсотків на 99% — довкола цих подій вибухнув би скандал.
"Звичайно, поки що у відносинах між США та Східною Європою набагато більше негативу ніж позитиву. Однак, враховуючи зазначені досягнення та оптимізм на майбутнє, можна сподіватися, що ситуація найближчим часом зміниться і всі східноєвропейські держави врешті лише виграють від "перезапуску" відносин Росії-Америки", — резюмує “The Economist”.
Підгот. Л.Дубенко.