"Як і минулої зими, загроза чергової газової війни між Україною та Росією — дуже висока", — вважать автори матеріалу, опублікованому у “The Financial Times”. — "Однак цього разу європейські енергетичні компанії стверджують, що запаслися достатньою кількістю палива. Водночас ЄС усіляко заохочує об’єднання держав-членів союзу у єдину газотранспортну спілку, хоча і знають про високу ймовірність нового конфлітку між Києвом та Москвою, особливо напередодні українських президентських виборів".
Торгівля газом, пишуть автори публікації, вносить розбрат у ряди ЄС майже настільки ж, наскільки об’єднує його. 85% споживання російського газу припадає на Західну Європу і тільки 15% — на нових членів ЄС. Однак залежність останніх від російського газу набагато вища за залежність інших. У структурі споживання первинних теплоносіїв російський газ становить від 15% до 40% у таких державах як Болгарія, Латвія, Литва, Естонія, Словаччина та Угорщина, в той час як у всьому Євросоюзі — лише 5%. "Не дивно, що такі потужні покупці, як Німеччина, Франція та Італія віддають перевагу укладанню прямих двосторонніх договорів із Москвою, в той час як східноєвропейські члени союзу ратують за солідарність Євросоюзу у цілому", — зазначає газета.
Однак недостатня єдність у газовій сфері — не єдина проблема ЄС. Існує також питання невідповідності попиту та пропозиції, відсутності альтернативних джерел постачання та інтеграції внутрішнього ринку Євросоюзу. Але загроза нового російсько-українського конфлікту все ж залишається найбільшим жахом Брюселя. "Єдиний крупний політичний гравець, який може бути зацікавлений у новому російсько-українському конфлікті — це нинішній президент України Віктор Ющенко, який вже не раз використовує тактику "чим гірше, тим краще", зокрема намагаючись постійно насолити своїй колишній соратниці, прем’єру Юлії Тимошенко", — зазначається у статті. — "Цієї осені "Нафтогаз" ледь уникнув дефолту, домовившись із кредиторами, однак він продовжує вчасно вносити платежі "Газпрому". На щастя для Києва, газ подешевшав завдяки прив’язаності цін до нафти, а Москва відмовилася штрафувати Київ за недобір газу. Скоріше за все, за таку поступку Кремля Україні ще доведеться розплатитися у політичній сфері, зокрема віддаючи йому частковий контроль над власною ГТС".
"Газпрому", наголошується у статті, зараз не вигідні міждержавні конфлікти, адже він переживає не кращі фінансові часи. Чистий прибуток підприємства у першому півріччі 2009-го скоротився на 48%, експорт — на 30%, а заборгованність виросла на 30%. "Тим часом через рецесію Європі вдалося вперше за свою історію скоротити споживання газу. Водночас це співпало із науково-технічним проривом у освоєнні родовищ газу у сланцевих сховищах Північної Америки. Для Росії, яка освоює нові родовища на Далекому Сході для своїх азіатських клієнтів, така тенденція до зменшення залежності Європи від її газу очевидно не до душі, тому вона намагається зацікавити Брюсель всіма можливими проектами, в тому числі Південним та Північним потоками. Очевидно, що “Газпром” планує і надалі продовжувати інтенсивну інтеграцію у європейський ринок , яку йому стало набагато легше проводити після того як був ліквідований горе-посередник “Росукренерго”, — йдеться у публікації й нагадується, що тріо французьких, італійських та німецьких компаній охоче йде на співпрацю із російським монополістом, що турбує багатьох східноєврпоейських політиків.
ЄС, пише газета, також проводить достатньо активну політику на енергетичному ринку та вживає заходи на трьох рівнях. По-перше, він форсує зусилля по інтеграції свого газового ринку. По-друге, Брюсель посилив основні правила — наприклад, скасував заборону “Газпрому” на реекспорт російського газу. Однак, наголошують автори, енергетичні компанії країн ЄС не хочуть відкривати ринки перед конкурентами. По-третє, ЄС усіма способами підтримує диверсифікацію джерел газу та електроенергії, активно інвестуючи у газопровід “Набукко”. "У той час як Росія реалізує плани по поисленню впливу "Газрому", ЄС вимушений витрачати свій час на довготривалі внутрішні та зовнішні переговори. Путіну дуже пощастило, що у нього немає 27-ми партнерів, із якими потрібно знайти спільну мову", — визнає видання. — "Саме тому ЄС доведеться докласти набагато більше зусилля аби відлига у енергетичних війнах тривала"
Підгот. Л.Дубенко