Хто не чув про американську мрію, в якій звичайна людина, рядовий громадянин, проти якої зазвичай виступає ціла система, із тріумфом долає її та виходить абсолютним переможцем, втираючи носа всім довкола? Хіба що одиниці. Достатньо лише згадати численні голлівудські стрічки, що побудовані саме на такій концепції, та постійні телевізійні передачі про осіб, які на перекір усьому стали тим ким прагнули стати. Одним із таких «героїв-втілювачів американської мрії» став і президент США Барак Обама. Не народившись в США, не будучи представником білої більшості, не маючи серйозної підтримки, він зміг стати главою Білого дому та головувати над такими асами американської політики як Хілларі Клінтон чи Джо Байденом. />
На початку свого правління Обама був своєрідною голлівудською зіркою, популярність якого зашкалювала, а кількість фанатів зростала як на дріжжах. Однак минуло два роки і ситуація «трішки» змінилася: на сьогоднішній день, згідно з даними “Rasmussen Reports” http://www.rasmussenreports.com/public_content/politics/obama_administration/daily_presidential_tracking_poll, який регулярно відстежує рівень популярності президента, лише 30% американців повністю погоджуються із методами правління Обами. Водночас понад 42% повністю НЕ погоджуються із тим, як він керує державою. Якщо Обаму, який щойно відсвяткував свій день народження, розщедрившись на тортик та повітряні кульки для запрошених, це втішить, то 30% схвалення його президентства – це найкращий показник із середини травня. Ще можна втішити себе тим, що за часів давніх попередників Обами, таких як, наприклад, Джордж Вашингтон, Авраам Лінкольн і т.д, не було соціологічних служб, які псували б настрій кожен божий день. Однак навряд чи це спрацює особливо, якщо взяти до уваги одне із американських опитувань, проведених навесні. Це опитування насправді було б дуже лячним, якби не таким смішним. Чи можливо смішним, якби не таким лячним.
За даними американського “Harris poll,” яке опитало 2,320 дорослих американців, 14% із них, — до речі, серед республіканців ця цифра становить 24%, — підозрюють, що Обама «може бути Анти-Христом». 32% громадян США, включаючи 57% все тих же республіканців, переконані, що він мусульманин. Один із чотирьох американців (25%) вважає, що оскільки Обама не народився в Америці він не має права бути президентом (серед республіканців ця цифра становить 45%). Нарешті 20% американців та 38% республіканців впевнені, що їх президент «робить багато речей, які робив Гітлер», що мабуть, правда, адже як і Гітлер Обама їсть, спить, ходить в туалет, що робить його «небезпечним» для всіх. Висновок — тяжко керувати в державі, де більшість громадян, схоже, не приятелює із головою, особливо на фоні потенційного банкрутства держави, а помітна меншість вважає, що він і є Диявол.
Усі ці результати викликають запитання: чому президентство Обами раптово дало тріщину? Насправді як політик Обама не вчинив нічого такого, щоб могло підірвати авторитет США. Він просто змінив традиційно неадекватно безкомпромісний діалог Вашингтона із всіма на такий, що може мати вигоду для всіх. Він, як і того хотіли багато американців, знайшов спільну мову із Росією. Він намагається врятувати збанкручені підприємства та реформувати американську нелюдську систему охорони здоров’я, однак у відповідь отримує звинувачення, що він соціаліст, звичайно, переважно від все тих же республіканців, які схоже знають про Біблію, історію нацизму та соціально-політичні системи все, якщо не більше. Безумовно, США за правління Обами вже не такі потужні і агресивні як раніше, однак зараз не 1980-ті і ніхто ні на кого не буде налітати із атомними бомбами і тому необхідно навчитися спілкуватися більш цивілізовано та м’яко, що тяжко зробити, коли ночами сняться «червоні світанки».
Тим не менше факт залишається фактом — популярність Обами стрімко падає і демократи все більше побоюються, що це позначиться на виборах до Конгресу, які відбудуться в листопаді і тому ставку, схоже, роблять на держсекретаря Хілларі Клінтон, рівень підтримки якої найвищий (61%). Навряд чи це потішить Барака Обаму, який обійшов Хілларі під час президентської кампанії 2008-го.
Однак у державі, колисці американської мрії, де шлях "из грязи в князи" не вимагає особливих зусиль, так само і не важко знову перетворитися "из князи в грязи" і чим швидше це зрозуміє Обама, тим краще буде для нього і для всіх, хто не хоче повернення республіканців.