Минулого тижня міжнародні ЗМІ багато уваги приділили першому туру президентських виборів в Україні і висловили прогнози щодо подальшого розвитку подій.
Швейцарське видання “Tribune de Geneve” зокрема відзначило, що успіх кандидатів у другому турі президентських виборів в Україні залежатиме від особистості та команди кандидатів, а також їхньої здатності створювати альянси. За оцінкою газети, на відміну від дуелі 2004-го нині між основними кандидатами немає суттєвої різниці у політичних програмах, тому перемога залежатиме в основному від особистих дій кожного із претендентів на посаду глави держави, а також ефективності його команди та переговорів з тими, хто вибув із виборчих перегонів, як от колишнім керівником Нацбанку Сергієм Тігіпком. "Якщо розрив між Януковичем та Тимошенко буде малим, то той, хто програє, скоріше за все, вдасться до улюбленої тактики кожної української політичної сили — оскарження результатів виборів, посилаючись на численні порушення та фальсифікації виборчого процесу, а також підрахунку остаточних результатів", — прогнозує “Tribune de Geneve” та додає, що хоча шанси Віктора Януковича на перемогу вищі, ніж у Тимошенко, Юлія Володимирівна не збирається опускати руки і закликала всі "демократичні сили" підтримати її кандидатуру".
Тим часом французьке видання “Le Figaro”, спираючись на результати першого туру виборів, висловило думку, що Донецьк — єдине в Україні місто, на прихильність якого кандидат у президенти Віктор Янукович завжди може покластися. Донецьк, пише газета, являє собою екзотичний коктейль із дикого капіталізму, радянського менталітету та мафіозних структур. Будучи одним із основних військово-промислових центрів, після розпаду СРСР столиця Донбасу перетворилася на колиску багатьох українських олігархів, в тому числі і найбільш скандального — Ріната Ахметова, який є одним із основних спонсорів Партії регіонів
Видання відзначає, що у Донецьку за Віктора Януковича голосували практично всі. За словами мера міста Анатолія Лукьянченка, причина такої прихильності криється у тому, що донеччани, як і решта жителів Східної України, сприймають Віктора Федоровича як "одного із своїх", адже до того, як у 2002-му році стати Прем’єр-міністром, Янукович — тоді винятково російськомовний, обіймав посаду губернатора Донецької області. Більшість місцевих жителів досі пам’ятає той період: пенсії стали виплачуватися регулярно, а зарплати потихеньку зростали, в той час як після славнозвісної помаранчевої революції ситуація у регіоні погіршувалася із кожним днем. "Жителі Донбасу вважають, що упродовж п’яти років їх сприймали як громадян другого сорту, нав’язуючи їм українську мову та не надаючи регіону достатньої фінансової допомоги для подоланння економічної кризи. В першу чергу. винуватими у такому ставленні вони вважають помаранчевих і тому, як і раніше, вони голосують за Януковича, забезпечуючи йому найстабільнішу підтримку у всій Україні", — стверджує видання.
Американське видання «The Foreign Polic”y” намагалося переконати своїх читачів, що лідера Партії регіонів несправедливо вважати російською маріонеткою. "Віктора Януковича довго сприймали як винятково проросійського політика. Однак останнім часом це враження виявилося скоріше оманливим, ніж близьким до істини", — пише видання, додаючи, що позиціонування відносин із Москвою як пріоритетних тепер притаманне не тільки Віктору Януковичу, а і його конкурентці на посаду президента Юлії Тимошенко, яка демонструє непоганий рівень взаєморозуміння із Кремлем. До того ж, наголошує газета, економічне лоббі Януковича, яке складається із таких українських олігархів як Рінат Ахметов та Дмитро Фірташ, не дозволить йому зіпсувати відносини із Заходом, куди йде більша частина експорту їхніх компаній, чи відкрити українські ринки для російських олігархів.
Інше американське видання — «Newsweek” не настільки прихильно ставиться до ідеї пріоритетності відносин між Москвою та Київом, відзначаючи, що Європа втратила шанс перетворити Україну на справжню західну демократичну державу-партнера. "Упродовж п’яти років правління представників помаранчевого табору Брюссель займався чим завгодно, але не підтримкою демократичних процесів в Україні. Чиновники ЄС, які постійно сварилися через затвердження нової конституції союзу, остерігаючись, що у разі її відсутності потік трудових мігрантів зі Сходу заполонить Захід, взагалі ледве погоджувалися називати Україну "європейською державою" та відмовлялися підтримувати її інтеграцію до лав Євросоюзу", — зазначає газет. Тепер можливість перетворення України на справжню західну державу, на її думку, втрачена, хто б не переміг у другому турі президентських виборів.
За оцінкою видання, одним із факторів пасивності та байдужості ЄС по відношенню до України стала перевтома від розширення Союзу, яке припало на 2005 рік. Однак справжня причина ігнорування Брюсселем європейських прагнень Києва є ніщо інше як проста політична короткозорість. Багато членів ЄС остерігалися, що багатонаселена Україна завдяки новим правилам голосування зменшить їхній вплив на процеси в Союзі. "Звичайно, Київ також не проявляв особливого прагнення виконувати умови вступу до ЄС, відмовляючись боротися із корупцією та модернізувати власну газотранспортну систему, однак Брюссель був ще холодніший, не підтримуючи Україну, зокрема під час українсько-російських газових війн. Тепер Київ, який стоїть на межі економічного колапсу, скоріше за все зблизиться із Москвою, ризикуючи втратити частину своєї незалежності разом із всіма демократичні досягненнями", — наголошує “Newsweek”.
Натомість німецьке видання “Handelsblatt” стверджує, що результати першого туру виборів не здивували іноземних інвесторів, адже для них не становить великої різниці, хто здобуде перемогу. "Активність інвесторів в першу чергу залежить від стабільності політичної ситуації, яка у кращому випадку встановиться після обрання нового президента України", — зазначається у публікації. — "Поки що ж іноземні інвестори, які сподіваються укласти вигідні угоди із сталеливарними, хімічними та машинобудівними заводами на Сході України, відкладають чи скасовують заплановані капіталовкладення, побоюючись чергових економічних та політичних турбуленцій".
Газета цитує консультанта німецьких інвесторів в Україні мюнхенського адвоката Юліана Ріс, який наголосив, що для того, щоб німецькі та інші інвестори вільно укладали вигідні для них та для української сторони договори необхідна ясність політичної ситуації. За словами Ріса, який вже багато років працює на українському ринку, німецька промисловість не схильна відкрито підтримувати ні кандидата в президента Януковича, ні нинішнього прем’єра Тимошенко. Єдине, що цікавить потенційних інвесторів — це встановлення в Україні стабільної влади, яка не допустить переходу президентської кампанії у перманентну кризу, що загрожуватиме черговим розпуском парламенту.
Ще два французьких видання “Le Monde” та “Paris-Match”, аналізуючи перший тур виборів, звертають увагу на те, що Україна — одна із небагатьох держав пострадянського простору, де присутня справжня політична боротьба, що є одним із основних атрибутів помаранчевої революції і що спонукає Європу та Росію продовжувати активну боротьбу за вплив на зовнішню та частково внутрішню політику України. "Попри те, що більшість українців негативно оцінює наслідки помаранчевої революції та приходу до влади Ющенка, вони все ж погоджуються, що плюралізм, конкуренція та свобода у політиці міцно вкорінилися у повсякденному житті держави", — зазначає газета та додає, що на відміну від Росії, в Україні охоче відповідають на запитання за кого вони будуть голосувати, в той час як у росіян воно викликає дискомфорт.
“Le Monde” також зазначає, що порівняно із виборами у Росії, Білорусії та Азербайджані, в українському випадку вкрай важко передбачити, хто стане переможцем кампанії. "Боротьба Тимошенко та Януковича викликає зацікавленість як із боку Заходу та Росії, так і у самих українців", — наголошується у публікації. — " Хто б не став наступним президентом, він/вона однозначно будуть змушені продовжувати демократичні традиції, що вкорінилися в українському політичному житті, починаючи із кінця 2004-го року".
Обидва видання нагадують, що Україна, із 46 мільйонами населення, відіграє своєрідну роль "буфера" між Заходом та Росією. Після завершення ери холодної війни Москва намагається повернути собі втрачені позиції за рахунок потужних пострадянських держав, які займають ключове геополітичне становище як Україна. Однак Захід усіляко намaгається протистояти таким намірам Кремля та сподівається, що Київ, особливо після обрання нового президента, стане на його сторону, потихеньку зближуючись із НАТО та ЄС.
При цьому часописи визнають, що Європа розуміє, що Москва має більший вплив на сусідню республіку, адже вона може в будь-який момент перекрити постачання газу, 80% якого транзитується до країн ЄС саме через Україну. Тому Брюссель, який тісно співпрацює із Вашинтоном, намагається знайти підхід як до українських високопосадовців, так і до російських, що поки що вдається йому із перемінним успіхом. "Європа та Москва із нетерпінням очікують на обрання нового президента, адже саме він/вона визначать зовнішній курс країни на наступні 5 років та уможливить вплив однієї чи другої сторони", — наголошують французькі ЗМІ.