Українські аграрії, «проштовхуючи» своє зерно за кордон, вимушені боротися із… власними ж чиновниками, пише газета «Україна молода» у статті «Зерно на воді».
Ситуація, коли Україна стала світовим гравцем на ринку зерна, багато кому не подобається. І тому зацікавлених перешкодити їй у цьому чимало. У тому числі — за межами нашої держави. Наприкінці нинішнього сільськогосподарського року український селянин опинився на черговому роздоріжжі: або вирощувати, або ні… Під прогнози аналітиків, що у перспективі виробництво продуктів харчування стане найвигіднішим бізнесом у світі, хлібороб намагається звести свій власний дебет із кредитом. І розуміє, що нині про прибутки говорити завчасно. Натомість треба вкладати, вкладати і ще раз вкладати. І при цьому … боротися за своє право фінансувати розвиток галузі. Скажімо, один з найбільших вітчизняних агровиробників і експортерів, вкладаючи у логістичну мережу сотні мільйонів доларів — у тому числі й кредитів, виданих під державні гарантії уряду Данії(!), — через доморощених державних чиновників не може виконати багатомільйонні контракти, відмова від яких нанівець руйнує імідж України як експортної держави. Йдеться про поставки продовольства на ринок Ірану, гуманітарну допомогу Ефіопії, зрештою, можливу втрату традиційних ринків збуту.
Гральний бізнес процвітає в інтернет-казино, а держава нічого не отримує від азартних закладів, пише видання у статті «Ставка — на «всесвітню мережу». «Тепер власник віртуального казино сплачує державі щомісяця аж 200 гривень єдиного податку. У них усе законно — інтерактивні заклади надають людині послугу — доступ в інтернет». Уже більш як три місяці грального бізнесу в Україні офіційно не існує. Але азарт — безсмертний: в усіх містах України гральні заклади «перекваліфікувалися» на інтерактивні клуби, де кожен бажаючий спокійно може «покрутити» рулетку. Щоправда, тепер в інтернеті. Поки ігромани освоюють «комп’ютерні» технології, а підприємці спокійно «торгують» азартом, державні мужі думають, що робити з невмирущим гральним бізнесом далі.
А от «Новая газета» вчить українців боротися з грипом. Цьому присвячена стаття «Курс виживання в період епідемії». Похмура статистика волає бути особливо уважним. Проте не нехтуйте здоров’ям, запевняючи, що тема грипу — це витівки політиків і панікерів: бачили ми таких героїв! Замість того щоб мити кісточки нібито що сіє паніку, краще зайвий раз холоднокровно прослуховуйте рекомендації, як уберегтися від захворювання. Тільки тоді можна безпечно пережити складний період без втрат. Сьогодні ми живемо в страху: міністр охорони здоров’я Василь Князевич визнав, що в Україні циркулює каліфорнійський (свинячою) грип. Народ не тільки масово скуповує маски, препарати і звичайні вітаміни: пошепки передаються страшні історії про те, що від нас приховують справжнє число померлих. А ще про те, що ночами українські міста з вертольотів кроплятм дезинфікуючим розчином, а людей насправді косить легенева чума! Що тут — правда, а що — маревні страшилки? Це і спробувало з’ясувати видання.
Про грип пишуть і «Сільські вісті». У статті «Грип… зайшов у політику» журналісти аналізують, як впливає хвороба на перебіг президентської кампанії. Вона ж, як не прикро, послужила новим приводом нашим кандидуючим персонам для самопіару. Днями одна особа з істерично розширеними очицями в телеефірі звинувачувала чинну владу у приховуванні нібито ще й… легеневої чуми. Інша виставляла собі в заслугу, що, дбаючи про здоров’я електорату, десь там відмінила масові передвиборні зустрічі. Ще інша — що саме її партія зініціювала збір пожертвувань для епідемічно вражених областей. Геть зігнорувавши правило: по-щирому добрі справи робляться тихо, без розголосу…
План споруди півсотні готелів до Евро-2012 в Києві нереальний — замість них зведуть торгові центри і офіси. Про це у статті «Земля під готелі — ширма для крадіжок» пише видання «Новая газета». Затвердженим у вересні планом забудови столиці готелями під Евро-2012 Київрада замахнулася і на подальшу перспективу — до 2020 р. Опозиція упевнена, що таким чином під шумок футбольного чемпіонату команда Черновецького проведе наймасштабніший в історії міста дерибан землі, знищивши парки. Адже в Києві є об’єкти, які можна удосконалити і за їхній рахунок розширити готельний комплекс. До прикладу, знаковий готель «Україна».