ГолосUA
18:52 07/10/2010

Огляд преси за 8 жовтня

“Україна Молода”

Михайло Чечетов: Янукович стягне Україну, як бочку

Ніщо так не впливає на точку зору політика, як місце, на якому він сидить. Із подачі Партії регіонів в Україну повернулася Конституція-1996. Якщо п’ять років тому «регіонали» завзято голосували за політреформу, то після перемоги Віктора Януковича на виборах вирішили повернути Президентові сильні повноваження. У 2007 році, коли ідея оскаржити реформу в Конституційному Суді визрівала в “помаранчевому” середовищі, народний депутат від ПР Михайло Чечетов казав: “Принципова позиція Партії регіонів полягає в тому, що не треба щоразу міняти під себе Конституцію. Наші проблеми — не від того, що Конституція погана, що політреформа погана”. Але тепер політики помінялися місцями — змінилася й позиція “Регіонів”. Тепер Чечетов, перший заступник голови фракції ПР, який у сесійній залі диригує голосуваннями, виправдовується: так, ми були за реформу, але за п’ять років пересвідчилися, що вона погана.

“Сільські вісті”

Мораторій на продаж землі: благо чи шкода?

Загальновідомо: землю в Україні продавати не можна. Звідки ж тоді в країні беруться цілі ліси, пасовища, навіть береги річок та сільськогосподарські ниви площею в сотні гектарів, що вже охороняються як “приватна власність”? Це питання набуває дедалі більшої гостроти в суспільстві. Адже за 19 років незалежності Україна так і не спромоглася обзавестися законодавством, котре б регулювало відносини на її земельному ринку. Досі не прийнято законів “Про земельний кадастр”, “Про ринок землі”, все ще діє лукавий мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, який не став на заваді розбазарюванню найцінніших державних земель. Унаслідок на селі процвітає тіньовий ринок, простіше — дикунський земельний “базар”: селяни розпродують задешево свої паї, потерпають від земельних рейдерів, під прикриттям судів ділки скуповують документи на їхні ділянки, а місцеві ради сотнями гектарів змінюють цільове призначення земель для їхнього подальшого перепродажу… 

“День”

НАТО, Росія та французька перспектива

Президент Віктор Янукович розпочав перший дводенний офіційний візит до Франції на посаді глави держави. Як повідомляється на сайті Президента, Янукович проведе зустрічі зі своїм французьким колегою, прем’єр-міністром і головою парламенту Франції. Також планується підписання низки двосторонніх документів, серед яких дорожня карта українсько-французьких відносин і урядова угода про громадянський захист населення. Тим часом, на сайті французького президента лише повідомляється, що президент Французької Республіки проведе робочий обід із Президентом України. Як у цілому ставляться у Франції до останніх подій в Україні, скасування конституційної реформи, яких тем торкнеться за обідом у Єлісейському палаці Ніколя Саркозі з Віктором Януковичем? Чи цікавляться в Парижі питанням, куди рухається Україна: в напрямку Європи чи Росії? Чи готові в Парижі розглянути членство Росії в НАТО? Про це — в інтерв’ю експерта Інституту досліджень безпеки ЄС Сабін Фішер, яка є експертом із України, часто буває в нашій країні.

“Троянський кінь” для Президента

Чи встановиться в Україні авторитаризм, або, іще гірше, диктатура? Формально, всі шляхи для неї тепер відкриті. Рішення Конституційного Суду 1жовтня 2010 року стало черговим доказом стилю й методів керування правлячої команди. Власне, нічого нового країна не дізналася. Про все це вже говорилося 2004 року й пізніше. Тепер, коли маски скинуті й усі докази представлені, можна прогнозувати моделі майбутнього розвитку політичного устрою. Підсумовуючи претензії до нинішнього рішення КС, можна говорити про кон’юнктурність і непрофесіоналізм нових суддів. Багато хто з них не є фахівцем конституційного права, притому майже всі мають донбасівську прописку. Але річ не в прописці, а в суті ухваленого рішення. Перший і головний відступ від суті права: це рішення суперечить базовому принципу законодавства, згідно з яким закон зворотної сили мати не може. А зараз влада стверджує, що цей принцип після вердикту суду діє лише частково, вибірково — лише щодо термінів повноважень Верховної Ради й Президента. Воно й зрозуміло — Верховна Рада не хоче скорочувати собі часу, адже інакше б їй довелося переобиратися вже в березні 2011 року. А так є шанс продовжити повноваження до 2012-го, й дуже хотілося б — до 2015-го. Але тепер усе залежить якраз від милості Президента. 

 

Читайте также по теме