Питання />
розподілу майна колишнього СРСР викликає дискусії впродовж багатьох років. Під
час останнього візиту Дмитра Медведєва до Києва керуючий справами російського
президента Володимир Кожин заявив, що позиція
Москви щодо цього залишається незмінною.
"Росія взяла на себе всі борги союзних республік і
виплатила їх повністю. При цьому уся закордонна власність теж мала перейти
Росії",
– вважає Володимир Кожин. Висловивши сподівання, що це
питання буде вирішене найближчим часом, він визнав наявність поступу у тому напрямку після
зміни української влади. Водночас сподіватися на поступки в питанні закордонної
власності з боку Росії, за словами чиновника, не варто: "Тут немає поля
для компромісу, бо Росія взяла на себе величезний борг, і взяла у найтяжчі
часи, і ми все виплатили. Тому потрібно просто виконати всі домовленості і
угоди, які свого часу було прийнято, досягнуто, і всі з ними погодилися",
— сказав він. Рік тому цей керуючий справами російського президента нарікав, що
суперечка щодо закордонної власності колишнього СРСР зайшла у глухий кут, тому
що Україна, на думку Володимира Кожина,
безпідставно претендує на "дуже велику" кількість спірних об`єктів,
зокрема, в Японії і в низці європейських країн. Речник українського МЗС тоді
заявив, що Росія ігнорує майнові права України на власність колишнього СРСР за
кордоном. Василь Кирилич зокрема нагадав, що одним з перших міжнародних
багатосторонніх договорів України, укладених із державами — учасницями СНД,
став договір про правонаступництво щодо державного боргу й активів колишнього
СРСР від 4 грудня 1991 року.
У минулі вихідні
до суперечки навколо закордонної власності колишнього СРСР підключився Президент
України Віктор Янукович. У інтерв’ю українському телеканалу він заявив, що не
підтримує передачі всього майна Росії і пропонує поділити його між колишніми
радянськими республіками. Правда, тут же додав, що поки не уявляє, як саме це
слід зробити. Коментар Віктора Януковича
був досить коротким, тому зрозуміти, яке конкретно майно він мав на увазі,
складно. Можливо, не тільки те, що є за межами СРСР, але й наприклад, радянські
золотовалютні резерви, частку від яких раніше вимагали деякі українські
політики. "Цей процес (суперечки з приводу майна – ред..) йде практично з
перших років незалежності України і ми не бачимо на сьогоднішній день поки ще
рішення. Ми ніколи не визнаємо цього. Ми вважаємо, що майно треба розділити між
країнами колишнього СРСР ". Втім, сама по собі ця фраза не означає, що
Віктор Янукович раптом перейшов в табір недоброзичливців Росії, особливо
зважаючи на його політику щодо
"братнього народу".
Питання розподілу власності СРСР триватиме ще дуже довго,
вважає Надзвичайний та Повноважний посол Олександр Чалий. Україна має права на
певну частку майна Радянського Союзу, проте це питання у двосторонніх
відносинах із Росією залишається неврегульованим, наголосив дипломат.
"Існує певна угода. Вона не ратифікована українським
парламентом. Для того, щоб ця угода — якби вона була ратифікована, — набула
чинності, існує спеціальна додаткова угода, яка передбачає передачу Україні 36
об’єктів закордонної дипломатичної власності колишнього. Досі перелік цих 36
об’єктів невизначений. Останнім досягненням було визначення 10-12 потенційних
об’єктів", – повідомив посол. На
сьогодні Україна лишалася єдиною з колишніх радянських республік, хто не
врегулював з Росією питання розподілу майна СРСР. Відтак, зазначає Олександр
Чалий, Росія наполягатиме на якнайшвидшому вирішенні цього питання. Адже зараз
за Києвом залишаються юридичні права і у будь-який час він може вимагати їх
реалізації.
Суперечки,
пов’язані з радянським майном, взагалі ведуться у кількох напрямках. Це, з
одного боку, розбіжності з приводу власності за межами колишнього СРСР
(наприклад, будівлі дипломатичних представництв та інша нерухомість). З іншого
боку, конфлікти навколо активів, які перебувають на території Росії і України і
на які, відповідно, претендує сусідня держава (наприклад, деякі пансіонати, які
за часів СРСР були збудовані за рахунок однієї з республік, але розташовані на
території сусідньої). Формально питання про розділ закордонної власності СРСР
давно вже вирішене. У 1991 році колишні радянські республіки уклали угоду, за
якою Росія зобов’язувалася виплатити зовнішній борг СРСР, а натомість
отримувала право на майно Радянського Союзу за кордоном. В Україні тоді
подумували про те, щоб виплатити свою частину боргу самостійно і, відповідно,
заявити свої права на частину радянських активів (у Києві підрахували, що на
частку республіки припадає 16,37 відсотка від радянського майна і близько 13
мільярдів доларів зовнішнього боргу). Проте пізніше відмовилися від цієї ідеї:
в 1994 році голова українського уряду підписав з Росією договір про
"нульовий варіант", відмовившись і від радянських боргів, і від
радянських активів.
Верховна Рада, правда, цей договір ратифікувати
відмовилася. Депутати, які розглядали документ у 1997 році, висунули ряд
додаткових вимог, включаючи погашення (за рахунок Росії) заборгованостей
Зовнішекономбанку СРСР перед жителями України, надання українській стороні
повної інформації про радянські активи, а також встановлення режиму вільної
торгівлі між двома країнами. У результаті "нульовий варіант"
остаточно затверджений не був. Хоча ту угоду досі не ратифікували у парламенті
, торік обговорення теми колишніх радянських активів і пасивів пожвавилося,
коли уряд Юлії Тимошенко сподівався отримати від Росії кредит на 5 мільярдів
доларів. Тоді Росія начебто умовою надання тієї позички назвала згоду України
на "нульовий варіант". Цю інформацію одразу ж підтвердив тодішній
президент Віктор Ющенко у дискусії з прем‘єром Юлією Тимошенко, назвавши деталі
сформованого керівником уряду технічного завдання команді, що вела переговори у
Москві: "Одинадцятий пункт – перспективи ратифікації угоди про
"нульовий варіант", — сказав він.
"Настав час жорстко ставити питання, — вважає
депутат від Блоку Литвина Олег Зарубінський. — Це ненормально, коли сьогодні на
користь Росії реєструються дипломатичні представництва, торговельні місії,
величезна власність, яка була у СРСР за кордоном" (перерозподіл
суперечливого майна під контроль РФ , за його оцінкою, "незаконний").
Що стосується України, то вона, як запевняв Зарубінський, має право на шосту
частину власності колишнього Союзу, в тому числі і на шосту частину золотого
запасу і шосту частину цінностей Алмазного фонду СРСР. З приводу нерухомості
депутат заявив, що йдеться про "цілі квартали" в центрі Берліна,
будинки в центрі Женеви і інших престижних місцях. Ентузіасти стверджують, що завдяки
цьому Україна могла б отримати десятки і навіть сотні мільярдів доларів.
Так, за інформацією голови Української народної партії
Юрія Костенка, закордонне майно колишнього Радянського Союзу коштує, за
приблизними підрахунками, 300- 400 мільярдів гривень.
"Крім того, треба брати до уваги всі зобов`язання
колишнього Ощадного банку СРСР перед громадянами України, які становлять 84,3
млрд. карбованців, що з урахуванням тодішнього валютного курсу складає близько
100 млрд. доларів, — сказав він."Якщо новий уряд погодиться на російський
варіант врегулювання спірних майнових питань, який включає "нульовий
варіант" розподілу боргів і активів колишнього СРСР, а також замість
закордонної власності на сотні мільярдів доларів погодиться лише на 8 об`єктів
на території Росії, то це буде повторенням політики попередніх урядів, яка
привела Україну до банкрутства", — вважає він.
Заступник директора Центру Разумкова Валерій Чалий
вважає, що парламент може ратифікувати угоду про врегулювання питання
правонаступництва стосовно зовнішнього боргу активів СРСР лише після
міжнародного аудиту, який продемонструє, про які активи і пасиви йдеться.
"Не можна ратифіковувати цю угоду, не маючи чіткого уявлення, про які
власне активи і пасиви йдеться. Говорячи про розподіл майна Радянського Союзу
між Україною та Росією, потрібно, в першу чергу, провести міжнародний аудит,
Росія ж ніколи не хотіла оприлюднювати подібну інформацію", — зазначив
експерт.
Він нагадав, що відповідна угода була підготовлена ще в
1994 році, але двома постановами Верховної Ради 1997 та 2009 років ратифікація
відкладалась, оскільки ніхто не розумів, які активи мають бути розподілені між
Україною та Росією. "Сьогодні, коли ми з Росією стали вже такими
безпрецедентними друзями і стратегічними партнерами, ця угода має бути
ратифікована, але щоб вона не була черговим подарунком Російській Федерації на
знак дружби та поваги", — додав В.Чалий.