Вітчизняна судова гілка влади, на жаль, не викликає довіри в тих, кого має захищати. Повальна корупція, недосконале законодавство, побоювання суддів винести «не те» рішення, – все це не прикрашає правозахисну систему, яка в ідеалі мала б бути уособленням справедливості. Кожен громадянин, котрому довелося звернутися до суду, знає скільки часу і коштів потребує довготривала судова тяганина. Найгірше те, що часто немає гарантій, що суд у кінцевому результаті винесене справедливе рішення.
Останнім часом, особливо в період фінансової кризи, коли людям масово не виплачують заробітну плату, українські судді своїми рішеннями доводять, що незахищеність народу набуває все більших масштабів перед фінансово сильнішими. Тут можна поставити під сумнів і демократію, про яку нам стільки торочать. Від безвиході громадяни України часто змушені шукати захисту за кордоном – у Європейському суді з прав людини у Страсбурзі. Але навіть після об’єктивних рішень, які виносить цей суд, українці не завжди отримують належну компенсацію. Деякі суди України просто ігнорують рішення вищої судової інстанції Європи. За статистикою, наша держава — в першій п’ятірці за кількістю звернень до Європейського суду.
Рада Європи стурбована станом української правозахисної системи. Комісар Ради Європи з прав людини Томас Гаммамберг нещодавно особисто відвідав Україну, щоб розібратися у ситуації, що склалася в нашій державі. За два тижні до приїзду він зробив публічну заяву, у якій йшлося про невиконання рішень українських судів. /> Єврокомісар зауважив, що для забезпечення належного дотримання прав людини, в Україні потрібно переглянути всю систему юстиції, зокрема навести порядок у Міністерстві внутрішніх справ, а також в судовій та пенітенціарній системах. Роботу відповідних установ мають привести у відповіднсть з європейськими стандартами.
Нашій державі запропоновано внести зміни до законодавчих актів та до Кримінально-процесуального кодексу. Це має розглянути Верховна Рада , котра, як відомо, нині не відзначається стабільною роботою і більше відстоює політичні інтереси своїх фракцій, ніж інтереси українського народу. За допомогою цих актів, упевнений комісар, можна буде навести порядок у судовій сфері. Томас Гаммамберг запевнив, що про справедливість у судовій системі можна буде говорити тільки тоді, коли означені акти будуть прийняті,.
Наші політики полюбляють щедрі обіцянки у передвиборчий час. І гірше те, що обіцяють вони так багато, що це в принципі неможливо зробити за короткий проміжок часу. Рада Європи це добре розуміє, тому комісар пообіцяв відвідати Україну після виборів і особисто відстежити, на якому етапі прийняття означених актів.
Для втілення всіх рекомендацій стосовно реформ було створено Міжвідомчу робочу групу, яку очолив міністр юстиції України Микола Оніщук. Він у свою чергу запевняє, що наша держава не в найгіршому становищі. Мовляв, за кількістю поданих до Євросуду звернень вона посідає четверте місце, пропускаючи вперед зокрема Російську Федерацію. За його словами, Україна забезпечила своїм громадянам права та свободи – свободу слова, вибору, релігії тощо. Втім, рано говорити про повноцінну демократію, особливо в той час, коли держава, стикаючись з численними законодавчими проблемами, й досі не в змозі захистить своїх громадян. Ще з початку здобуття незалежності в країні діє простий закон: той сильніший, у кого кишені повніші.
У тих же 90-х була ухвалена низка законів про приватизацію державних підприємств. Це спричинило чимало соціальних проблем, серед яких – масове безробіття, невчасна виплата зарплати, збідніння народу. Судитися із силами, котрі за 18 років незалежності зуміли збити мільярдні капітали, майже безперспективно. Показовими стали й судові «війни», пов’язані із захопленням земель під Києвом, на півдні України, які тривають роками й часто закінчуються на користь власть імущих.
Микола Оніщук запевняє, що законопроекти щодо виплати зарплат уже розроблені й найближчим часом набудуть законодавчої сили. Також міністр пообіцяв більш активно застосовувати закон про невиїзд осіб, котрі не виконують судових рішень. Наприклад, щодо керівників підприємств, які проходять за позовом про невиплату зарплати. Щось подібне в Україні вже намагалися застосовувати до боржників, котрі не сплачують за комунальні послуги.
Отже, щоб українці почувалися у власній державі захищеними, потрібно переглянути доктрину судової сфери. І це має бути не на рівні порожніх передвиборчих обіцянок, адже зрозуміло, що скільки не товктимеш воду у ступі, борошна не отримаєш. Євросоюз, можливо, приверне увагу нашої політичної еліти до проблем і щось-таки повернеться на краще. Але все це, звичайно, буде не сьогодні і навіть не завтра, бо чесна судова система боляче вдарить по кишенях тих, хто полюбляє збагачуватися за рахунок власного народу. Тому громадянам України й доводиться шукати захисту не в рідній країні, а деінде.