Керівництво націоналізованого “Родовід Банку” подало позов проти Української колекторської групи про повернення 110,5 млн. грн., сплачених попереднім топ-менеджментом банку колектору.
Про це в ексклюзивному матеріалі пише видання “Дело”.
“Родовід Банк” має намір відсудити в Української колекторської групи (УКГ) 110,5 млн. грн. Сума, зазначена в судовому позові, складається з трьох частин.
Перша частина — 103 млн. грн. — саме таку суму колишнє керівництво Родовід Банку перерахувало Українській колекторської групи в рахунок оплати послуг, наданих УКГ “Родовід Банку”. Друга частина — 4,9 млн. грн. інфляційних нарахувань, третя — 2,5 млн. грн. (В якості недоотриманого прибутку від можливості розміщення 103 млн. грн.).
/> Напередодні введення тимчасової адміністрації в УКГ заявили, що укладали з банком відповідний договір. “Так, ми уклали з банком договір з надання послуг стягнення заборгованості і протягом року працювали з їхнім проблемним портфелів”, — повідомив гендиректор Української колекторської групи Максим Мазуров.
Виходячи із судових матеріалів, договір між банком та колекторською компанією нібито був укладений 12 березня минулого року. Щоправда, сам банк заперечує факт укладення цього договору, саме це і є суттю судового спору.
До слова, дата можливого підписання договору дуже примітна — угода відбулася 12 березня 2009 року, напередодні введення в банк тимчасової адміністрації (16 березня). Отже, від банку рішення із залучення колекторів для роботи зі стягнення проблемної заборгованості приймав його колишній голова правління Денис Горбуненко. Зв'язатися з Д. Горбуненко не вдалося — дзвінки з його телефону переадресовуються на секретаря. У “Родовід Банку” відмовилися від будь-яких коментарів.
У колекторській компанії стверджують, що жодного підступу шукати не треба, тому що після підписання договору ще більше 12 місяців вони працювали з боржниками “Родовід Банку”. “Портфель ми не купували, співпрацювали з повернення боргів на комісійній основі. Співпрацювали більш ніж рік, за цей час сума комісійних перерахованих банком компанії становила близько 100 млн. грн.”, — сказав М. Мазуров. За його словами, їхня компанія була однією з п'яти, хто в той час працював з боржниками проблемної фінустанови.
Зокрема, саме ці комісійні і стали причиною звернення “Родовід Банку” до суду. “Майно (на 103 млн. грн., вказане в судовому позові — ред.) в даному випадку — це грошові кошти, які банк перерахував до компанії за надання послуг зі стягнення боргів, іншими словами комісійні”, — стверджує М. Мазуров.
Який обсяг проблемних боргів був переданий на стягнення “Української колекторської групи” М. Мазуров не говорить, так само як не розголошує розмір комісійних (у відсотках). За його словами, угода була ринковою.
Проте його колеги з інших компаній називають цю угоду просто фантастичною. “Це чистої води відмивання грошей. Щоб отримати за рік комісійних на 103 млн. грн., потрібно було працювати з кредитним портфелем розміром близько 10 млрд. грн. і працювати на комісійних розміром 20% і поверненням близько 10% від портфеля, що в нинішній час просто нереально”, — зауважив директор однієї з українських колекторських компаній. При цьому за даними НБУ, на початок квітня 2009 року обсяг усього кредитного портфеля “Родовід Банку” становив 9,2 млрд. грн.
Інший колектор, також побажав залишитися неназваним, стверджує, що отримати таку суму комісійних за такий час було нереально навіть за вигідних ринкових умовах. “Це була неринкова операція. Адже щоб отримати 8,6 млн. грн. на місяць комісійних треба було зібрати близько 64 млн. грн. боргів з портфеля в 640-650 млн. грн. — такого не буває”, — запевнив колектор.
Так як цей судовий спір зачіпає державні інтереси (“Родовід Банк” на 99,99% належить державі), то до позову на стороні “Родовід Банку” приєдналася прокуратура Подільського району Києва. Проте в колекторській компанії готові битися до кінця. “Всі необхідні матеріали, що підтверджують факт підписання договору, ми надали суду”, — заявив М. Мазуров.