Ерозі Кіцмарешвілі , колишній посол Тбілісі у Москві, на засіданні комісії із питань присвячених серпневому російсько-грузинському конфлікту, вчинив фурор, коли звинуватив Грузію у плануванні війни та її початку.
Про це йдеться у статті Олесі Варданян, опублікованій у останньому номері New York Times
За свідченнями Кіцмарешвілі, які він давав на протязі 3-х годин, ще у квітні грузинські посадовці говорили про те, що складається план військових дій проти Абхазії — одного із двох сепаратистських регіонів.
Грузинський уряд чекав, за словами Ерозі, чітких вказівок із США, які вирішили, що краще почати війну у Південній Осетії, а потім продовжити її в Абхазії.
Назвати грузинських посадовців, від яких Кіцмарешвілі чув про наміри розпочати війну, він відмовився, вказавши, що це може загрожувати їхньому життю.
Американські ж посадовці стверджують, що вони завжди відмовляли президента Саакашвілі від початку будь-яких дій у двох сепаратистських регіонах і де перебувають російські миротворці.
Реакція грузинських чиновників на показання Кіцмарешвілі, які він надавав комісії під час прямого ефіру, була миттєвою та надзвичайно гострою.
Один із членів комісії, Гіві Таргамадзе, кинув у Ерозі ручку і намагався підбігти та вдарити його, але був зупинений колегами.
Голова комісії, Паата Давітіа, сказав, що Кіцмарешвілі очікує кримінальна справа за звинуваченням у "службовій халатності".
Заступник міністра іноземних справ Грузії Гіга Бокерія, обмежившись короткими коментарами, заявив, що такі показання Ерозі "є сфабрикованими" або через недостатність особистої інформації, або через помсту президенту Саакашвілі, який звільнив його у вересні місяці.
Тим не менш, колишній посол твердо впевнений у свої правоті, вказавши грузинським ЗМІ, що спеціальна комісія, яка слухає свідчення всіх держпосадовців щодо грузинсько-російського п’ятиденного конфлікту, не бажає "слухати правду".
У п’ятницю свідчення має надавати президент Грузії.
Ерозі вказав, що Саакашвілі ще в 2004 році бажав розпочати акцію повернення двох анклавів: Абхазії та Південної Осетії, але тоді його не підтримали ні на Заході, ні в самому Тбілісі.
У 2008 ж Саакашвілі йшов на війну, будучи абсолютно впевненим у підтримці США, яку, за словами автора статті Олесі Варданян, до речі, ніхто стовідсотково не гарантував.