Київська Кирилівська церква знову претендує на включення до Реєстру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Про це повідомила кандидат історичних наук, заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника „Софія Київська” Ірина Марголіна, яка багато років займається дослідженням Кирилівської церкви.
„Для нас ця пам’ятка дуже цінна, — наголосила вона. — Насамперед, з історичної точки зору та з архітектурної. А ще тому, що на її стінах всередині знаходиться унікальний монументальний живопис, аналогів якого більше немає ніде у світі: це фреска ХІІ ст., якої збереглося 800 кв.м. На теренах Східної Європи це найбільш повний ансамбль фрески. Цінні також темперний портрет ХVІІ ст. і олійний живопис ХІХ ст., серед якого яскравим живописним акордом вирізняються роботи видатного російського художника Михайла Врубеля”. Всі ці складові, за словами науковця, означають, що Кирилівська церква зберегла свою цілісність і є унікальною перлиною Києва.
Процес номінування Кирилівської церкви, яка була заснована 870 років тому, на включення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО науковці розпочали ще два роки тому. Тоді її було внесено до попереднього списку ЮНЕСКО разом із Андріївською церквою, але заявку було відхилено. Днями дирекція заповідника „Софія Київська”, до складу якого входить і музей „Кирилівська церква”, завершила оформлення нового пакета документів, що має бути розглянутий на черговій сесії ЮНЕСКО, проведення якої заплановане на літо цього року в Іспанії.
Кирилівська церква була заснована 1139 року чернігівським князем Всеволодом Ольговичем на честь його перемоги над тодішнім київським князем В’ячеславом на північній околиці Києва — Дорогожичах, де сходилися найважливіші торговельні шляхи Київської Русі. Кирилівська церква стала родинною усипальницею Ольговичів. У 1179 р. тут було поховано дружину Всеволода Ольговича — Марію Мстиславівну, дочку Мстислава Великого, у 1194 р. відбулося поховання великого київського князя, одного з головних героїв давньоруської поеми "Слово о полку Ігоревім" — Святослава Всеволодовича. За свої майже 9 століть церква пам’ятає і славні часи розквіту, і занепаду, і відродження. Вона була неодноразово пограбована монголо-татарськими та польсько-литовськими загарбниками, витримала кілька руйнівних пожеж, зазнала кілька реконструкцій, але зберегла свою автентичність і унікальність. У травні 1929 року Кирилівську церкву було оголошено Державним історико-культурним музеєм-заповідником, а кілька років тому в храмі було відновлено богослужіння. Втім, музейники не полишають піклуватися про збереження унікальної історично-культурної пам’ятки та сподіваються, що цього разу їхні зусилля увінчаються успіхом.