Завдяки впливу різних стародавніх українських традицій ми маємо вибір: святкувати Пасху чи Великдень.
Про це розповів старший науковий співробітник Центру українознавства Анатолій Ціпко на прес-конференції, присвяченій українським традиціям святкування Пасхи.
За його словами, йдеться про різні назви одного свята. Так, із південного сходу до нас потрапило свято Пасхи (або Паски), і разом з деякими європейськими державами (Італією і Португалією) ми вітаємо одне одного саме з цим святом. Однак завдяки книжному посередництву назва головного свята християн видозмінилася, тому ми разом із болгарами святкуємо Великдень.
Також українознавець розповів, що видозмінили українці й обряди, пов’язані із символом свята. Від давніх греків ми запозичили форму великоднього хлібу (у Греції він називається “артос”), однак в Україні його назвали аналогічно із самим святом — паскою. Це ще одна особливість українських традицій — так, наприклад, у Росії святковий хліб називають куличем. Ми ж приносимо паску додому, в той час як греки зберігають святковий хліб у церкві.
До речі, традиція освячувати їжу в церкві також характерна для східнослов’янських територій. Вважається, що вона має язицьке коріння — так категоріями, близькими народу, з появою нової віри пояснювалися її догми. Наші предки-хрестияни почали освячувати порося на Пасху, як за язицьких часів приносили його у весняну жертву. Крім того, науковець зазначив, що під впливом українців освячувати великодню їжу в церкві почали й поляки.
Зміни в традиціях свята Великодня відбуваються до цього часу, свій ритм вносить міська культура. Однак, на думку А.Ціпка, кожна людина прагне долучитися до цього свята і шукатиме в ньому духовного затишку для себе.
М.Мамаєва