Проблеми із забудовниками, які виникли у буферній зоні Софії Київської, свідчать про недосконалість вітчизняного законодавства щодо охорони історичного середовища і його забудови.
Про це повідомив перший заступник голови Державної служби з питань національної культурної спадщини Яків Діхтяр.
«Як правило, забудовники дуже добре знають наше законодавство, — підкреслив держслужбовець, — вони мають хороших юристів і консультантів, тому використовують будь-яку можливість «законно» отримати максимальний зиск при будівництві в історичному центрі».
Відтак, за словами Я. Діхтяра, якщо в генеральному плані забудови Києві визначено, що історична частина міста не повинна забудовуватися будівлями вище 27 метрів. То у доповненні до цього пункту зазначається: у разі перевищення вказаної висотності, вона має бути обумовлена історико-містобудівним обґрунтуванням, погодженим Головним управлінням охорони пам’яток, яке часто буває упередженим і суб’єктивним.
«Таким чином постає проблема, що будувати об’єкти в історичному центрі можна де завгодно, — вважає представник Державної служби, — головне обґрунтувати, що вони не мають візуальної загрози середовищу…» Те саме стосується і технічного обґрунтування доцільності будівництва, від якого залежить дозволена підземна поверховість, яка візуальної загрози не має, але впливає на рівень ґрунтових вод і призводить до руйнації історичних будівель.
«На разі, головним завданням Державної служби з питань національної культурної спадщини є вдосконалення законів, які обмежать втручання будівельників у зміну історичного середовища Києва, адже ціною питання є престиж України на міжнародному рівні» — вважає Я. Діхтяр.
І. Тимошенко