У США розпочато процес депортації 88-річного українця Івана Калимона, якого підозрюють у причетності до страт у часи Другої світової війни. Але правозахисники сумніваються в готовності Києва прийняти його. />
За даними американського слідства, Іван Калимон служив у лавах української допоміжної поліції у Львові й брав участь у стратах та акціях з депортації цивільного населення до концентраційного табору в Плугові. Два роки тому Калимона було позбавлено громадянства США, коли власті довідалися про факт його співпраці з нацистами. Сам підозрюваний відкидає звинувачення на свою адресу, стверджуючи, що не брав участі в каральних операціях і не визнає автентичності документів американського Мінюсту, які можуть бути використані як докази його вини.
Торік у рамках створення документального фільму телеканалу «Dіscovery» американські експерти провели графологічний аналіз документів, порівнюючи підпис Калимона буцімто його ж почерком на паперах нацистської адміністрації окупованого Львова. Однак спеціалісти не змогли дійти однозначного висновку щодо тотожності підписів.
Розслідуванням діяльності Калимона у складі допоміжної української поліції зацікавилися й у Польщі. Слідчий з жешувського відділу польського Інституту національної пам’яті Гжегож Малісевич повідомив, що польська сторона хотіла б допитати Івана Калимона щодо подій у львівському гетто. Однак поки що польські слідчі утримуються від висунення обвинувачень.
Та найбільшої інтригою залишається те, де судитимуть Калимона у разі депортації. У єрусалимському Центрі Симона Візенталя, який упродовж багатьох років закликав до притягнення Калимона до відповідальності, нині скептично ставляться до можливості проведення судового процесу в Україні.
Київ, за словами голови центру Ефраїма Зурова, як і у випадку не менш гучної справи іншого українця – Івана Дем’янюка, не захоче приймати в себе підозрюваного у співпраці з нацистами, посилаючись на те, що у часи Другої світової війни Україна не була незалежною державою: «Я вважаю це твердження слушним, хоча справжня проблема в тому, що Україна взагалі не хоче розслідувати подібні справи. У випадку ж Калимона його могли б прийняти поляки, адже Львів до нацистської окупації належав до Польщі», — сказав Зуров в інтерв’ю «Німецькій хвилі».
Водночас, на думку експерта, найоптимальнішим варіантом було б те, аби надалі відповідальність за проведення усіх судів над депортованими колаборантами взяло б на себе правосуддя Німеччини.
За матеріалами «Німецька хвиля»