Ревальвація гривні у 2005 і 2008 роках та її подальша девальвація стали платою за грубі помилки в макроекономічній політиці кількох урядів поспіль.
Про це в інтерв’ю «Дзеркалу тижня» заявив голова Національного банку України Володимир Стельмах.
«І ревальвація, і девальвація гривні стали платою за грубі помилки і, якщо хочете, часом звичайний безлад у макроекономічній політиці кількох поспіль урядів. Ці кроки не можна оцінювати, вириваючи їх із контексту ситуацій, що складалися на певний момент», —відзначив він.
За його словами, рішення про зміцнення курсу гривні в 2005 році ухвалювалося після того, як міністр економіки Сергій Терьохін дав офіційний прогноз про зміцнення гривні на кінець року до 4,25 грн./долл.
«Ми порахували, що в результаті спекуляцій нерезидентів, які почали масово входити на валютний ринок України в очікуванні ревальвації, ми втратимо близько 1,7 млрд. дол. із резервів. Просто так. Тому було вирішено не по шматочку рубати, а одномоментно опустити з 5,31 до 5,05 грн., і це було зроблено», — пояснив він.
При цьому надання курсовій динаміці більшої гнучкості у травні 2008 року було пов’язане з необхідністю уповільнення надмірної цінової динаміки, системний сплеск якої був викликаний бюджетними дисбалансами, підкреслив Стельмах.
За його словами, темпи зростання соціальних платежів з бюджету зросли у 2007 році в 2–2,35 разу. У 2008 році почалося зниження динаміки інвестицій у виробництво. Рівні інфляції на споживчому ринку перевищили 30%, а у промисловості — впритул наблизилися до 50%, перевищивши показники 1998 року, коли спостерігалося інфляційне придушення виробництва на фоні посилення валютно-фінансової кризи.
«За цих умов Національний банк був змушений ревальвувати гривню. Хоч основні інфляційні чинники і перебували поза монетарною політикою, НБУ мав виконувати свою основну конституційну функцію з підтримки стабільності національної грошової одиниці», — пояснив голова Нацбанку.