«У сучасній Україні ми маємо тенденцію до більш ширшого залучення жінок до суспільно важливих справ. Проте європейського рівня гендерної рівності, паритетності представлення у владі ми ще не досягли». Про це під час відкритої лекції у Львові розповіла викладач Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи НБУ Наталія Олійник.
Вона також вважає, що Юлія Тимошенко не перемогла на виборах у президенти не тому що вона жінка. «Це сталося з інших причин, питань, які не стосуються статі», — сказала Н.Олійник.
Дослідниця зазначила, що з часу проголошення незалежності України частка жінок, задіяних у законодавчій владі, не перевищувала 10%. «Мені видається, це пов’язане з тим, що раніше в УРСР існувала квота, і жінок долучали до Верховної Ради навіть без їх волі, а з часів незалежності квота відпала. Виявилося, що жінки не зовсім готові брати участь у реальній політичній боротьбі».
Вона додала: "В Україні немає чіткої політики, де б робилася важлива ставка на жінок. Показовими є списки кандидатів в народні депутати українських партій. У 2006 році Партія регіонів у своїй першій двадцятці кандидатів мала лише дві жінки, БЮТ лише одну – Юлію Тимошенко, "Наша Україна" – п’ять жінок, Соціалістична партія України – двох, Комуністична партія України – трьох. Ліві завжди більш схильні залучати жінок. Спрацьовують радянсько-комуністичні традиції. Найбільш гендерно паритетною виглядає Партія зелених. У 2002 році у списку кандидатів в народні депутати цієї партії одну четверту становили жінки. Уже в 2006 році – майже половину. Проте на дострокових виборах 2007 року частку жінок у списку було зменшено до майже 18%. Це свідчить про зміну технології виборчої боротьби, коли ставка на залучення жінок у попередніх виборах себе не проявила, і не дала їм можливості пройти до парламенту".
Н.Олійник також зазначила, що партії, бажаючи зробити вигляд першої п’ятірки списку кандидатів в народні депутати більш привабливим, часто запрошують туди відомих жінок. Однак часто їх роль зводиться до виключно декоративної. /> "Показово, що жінки, які обіймають високі пости в партіях, очолюючи їх, не проявляють цілеспрямованої зацікавленості жіночим рухом чи гендерними питаннями. Це дуже добре видно на прикладі Блоку Юлії Тимошенко. У виборчому списку БЮТ до парламенту першою жінкою була сама Юлія Тимошенко, наступна жінка була нижче 40 позиції, – прокоментувала Н.Олійник — Гендерні, жіночі питання можуть використовуватися, але лише ситуативно, коли треба показати прихильність до жінок. Потрапляючи у чоловічий колектив, політичні лідерки починають швидше відстоювати інтереси не жінок як соціальної групи, а прагнення зберегти себе у політичній групі і зберегти свою владу".
"Жінки поки що не обіймають найбільш вагомі посади. Жодна жінка ще не була спікером парламенту. Інколи жінки очолюють комітети ВРУ, і не лише традиційно жіночі – з питань освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, а й економічні. – прокоментувала Н.Олійник — З 1990 року по березень 2010 року уряд в Україні змінювався 17 разів. Лише двічі прем’єр-міністром була жінка, – Юлія Тимошенко. У новому уряду жодної жінки, лише Ганна Герман обійняла посаду заступника голови адміністрації президента. Якщо проаналізувати участь жінок у державній службі, то побачимо, що чим вища службова категорія, тим менше у ній жінок. Із року в рік ситуація не змінюється".
Період президентства Віктора Ющенка Н.Олійник охарактеризувала так: "Президент Віктор Ющенко цікавився питаннями гендерної рівності. Адже в його каденцію був прийнятий закон "Про рівні права і можливості чоловіків і жінок". 1 січня 2006 року він набув чинності. Проте, на жаль, у більшості випадків цей закон не працює. Мені видається, що тоді йшлося не так про особисті переконання представників національно-демократичного табору, що прийняли цей закон, як про орієнтацію на Європейський Союз. Ми прагнемо вступити до ЄС, а в європейських структурах обов’язково визначається необхідність гендерної рівності, паритетності".
Загалом, за словами дослідниці, громадсько-політична активність жінок в сучасній Україні є доволі високою. Однак можливості її реалізувати є звужені, оскільки продовжують діяти різноманітні обмеження, у першу чергу світоглядні, культурні, релігійні.
За матеріалами ZAXID.NET