Газета “The Financial Times” проаналізувала спроби Києва збалансувати свою зовнішню політику між Європою та Росією, отримуючи при цьому максимальну вигоду для себе.
"І знову Україна, країна із 46-ма мільйонами населення та стратегічним геополітичним розташуванням, яка упродовж багатьох сторічч не могла визначити єдиного гетьмана серед низки охочих, у центрі уваги. І знову виникає запитання — куди вона рухається: в бік вічно пасивного Європейського союзу чи агресивного "старшого брата" — Росії? Питання стало особливо актуальним після того. як на зміну щирому "антимоскалеві" помаранчевому Президенту Віктору Ющенку до влади прийшов новий набагато більш дружньо налаштований щодо Москви Віктор Янукович і Київ майже одразу розпочав зближення із своїм східним сусідом, що однозначно схвилювало багатьох як в Україні, так і, звичайно, на Заході", — пише газета.
Видання нагадує, що за правління попередника Януковича — Ющенка критика на адресу Києва лунала зливою як з боку Заходу, так і з боку Росії та й самих українців. Країна постійно страждала від різноманітних внутрішніх політичних баталій, які суттєво гальмували процес одужання української економіки, а також від невдоволення Кремля ініціативами приєднатися зокрема до НАТО та ЄС і від пасивності останніх в питанні прийняття Києва до своїх лав. Коли до влади прийшов представник Партії регіонів, спонсорами якої є найбагатші люди України, багато західних держав разом із Москвою зітхнули з полегшенням, очікуючи на більш прагматичну політику Києва.
Однак на подив усіх, в тому числі, здається, і росіян, Київ просто блискавичними темпами почав зближуватися із Росією, одразу ж погодившись на продовження перебування в Криму Чорноморського флоту в обмін на вигідну для спонсорів біло-блакитних знижку на газ, що викликало невдовлення в усієї української опозиції та помітної частини населення. Для Заходу ж, який межує із Україною та залежний від її транзиту енергоносіїв, на кону стоїть перш за все енергетична безпека континенту, яка протягом останніх років помітно постраждала від українсько-російсько газових війн та бажання Москви бути газовим монополістом на європейському ринку.
"Звичайно, всі очікували, що маятник київської політики після приходу Януковича хитнеться в бік лівого берега, але не настільки різко", — цитує газета слова експерта із України у Європейській раді міжнародних відносин у Лондоні Ендрю Уілсона. "Янукович та його команда, можливо, думають що своєю спробою дещо підлестити Москві вони моментально отримають гроші для стабілізації економічної ситуації в державі. Їх позицію можна зрозуміти. Водночас українській владі ніколи не слід забувати, що у кожної монети є дві сторони і у разі необережності можна потрапити у абсолютно непотрібну залежність від достатньо агресивно налаштованої Росії, яка прагне якомога швидше скористатися фінансовою слабкістю України та захопити її ринок", стверджував Уілсон.
"Янукович, який ще до свого обрання Президентом обіцяв досягти потрібного для України балансу між Сходом та Заходом та втілити необхідні реформи для інтеграції до ЄС, своїм стрімким зближенням із Росієї викликав шквал критики: опозиція разом із екс-прем’єром Юлією Тимошенко одразу ж звинуватили його у "зраді" та "торгівлі суверенітетом та національними інтересами". Однак більшість українців, які втомилися від політичних баталій та нестабільності, не виявила особливої уваги до демонстрацій та мітингів, влаштованих опозицією, що означає, що українському Президенту навряд чи загрожує втрата довіри найближчим часом. Тому Януковичу та його біло-блакитним соратникам, які поводяться надзвичайно спокійно, утримуючи всі важелі влади в своїх руках, дається зелене світло на подальше втілення власних політичних, економічних та дипломатичних планів і маневрів, які мають збалансувати ситуацію в Україні", — йдеться у публікації.
Говорячи ж про прагнення Києва збалансувати свою зовнішню політику між Москвою та Брюсселем, газета звертається до думки дослідника університету Торонто, колишнього політичного радника в Україні Тараса Кузьо, який зазначив, що українці завжди хочуть бути із Росією на умовах 50 на 50, при цьому залишаючи відчиненими двері на Захід. Однак проблема в тому, що Росія по своїй натурі має грандіозні апетити і хоче повністю поглинути свого західного сусіда. "Із кожним днем Кремль вимагає все більше і більше. Це пряма ознака того, що українська влада занадто розкрила свої карти і тепер намагається загальмувати процес тиску із боку Росії", — йдеться у публікації. — "У свою чергу, заохочення українських олігархів до співпраці може стати для Росії способом захопити українську економіку, в той час як Захід вирішуватиме власні проблеми. Однак далеко не всі дотримуються такої точки зору: деякі дипломати схильні вважати, що довкола зближення України та Росії та ніби-то високої ймовірності поділу чи захоплення політичної еліти та бізнесу України росіянами — занадто багато галасу. Дехто навіть вважає, що політичне загравання Києва з Москвою сприяє його зближенню із пасивною Європою, яка починає приділяти українцям увагу, коли якимось чином заходить про Росію".
Водночас, пише газета, для Москви головним завданням по відношенню до Києва залишається здобуття контролю над старіючою українською ГТС — крок, якому Янукович намагається опиратися всіма можливими способами і створити консорціум за участі як України і Росії, так і ЄС, який би поклав край усім можливим сплескам газових війн, стимулював інвестиції та збільшив пропускну здатність, залишаючись серйозним конкурентом для “Північного” та ”Південного потокІВ”. Але на великий подив Києва Брюссель не виглядає занадто зацікавленим у ідеї кОнсорціуму. Більше того ЄС підтримує вимоги МВФ дО Києва підвищити ціни на газ для населення до ринкових та відкрити енергетичний ринок для інших.
"Україна як завжди опинилася у тяжкому стані. Хтось вважає, що нинішня влада на чолі із Януковичем намагається побудувати путінську модель управління державою, узурпувавши всю владу, винищивши всю опозицію та свободу слова. Хтось — що Янукович просто не може знайти правильний вектор зовнішньої політики України, а Москва хоче скористатися цим та "захопити" Україну. Інші навпаки наголошують на тому, що найкоротший шлях до Європи лежить через Москву; в іншому разі Брюссель просто не звертає на Київ увагу. Дехто досі намагається спекулювати питанням розколу держави на Схід та Захід, провокуючи ще більшу нестабільність.", — зазначає часопис. — "Однак правда в тому, що нинішня влада зазнає краху так само, як її помаранчеві попередники. Не зараз, так пізніше, адже як не крути, не дивлячись на присутність в Україні мультинаціональної громади, двох мов та безлічі культур, всі українські громадяни достатньо обережні в своїх поглядах і відверто не полюбляють крайнощів у зовнішній політиці, що означає, що особливого захвату занадто стрімким зближенням із Росією, як і у свій час спробою зблизитися із Заходом, вони не виявлятимуть. Можливо, нової помаранчевої революції поки що не слід очікувати, однак масового невдоволення занадто різкими поворотами зовнішньої політики Києва ніхто задоволений не буде, а це значить, що Віктору Януковичу слід якомога швидше знайти новий баланс у відносинах між Європою та Росією".
Підгот. Л.Дубенко.