Минулого тижня закордонні видання у своїх публікаціях про Україну зосередили увагу переважно на темі підготовки Києва до проведення перших після помаранчевої революції президентських виборів.
У всіх без винятку матеріалах автори відзначили, що нинішні вибори не мають нічого спільного із тими, які відбулися у 2004-му. Більшість українців настільки втратила довіру до влади та її обіцянок, що буде голосувати або обираючи за принципом "менше із двох зол", або голосуючи за кандидатів, яких не вважають фаворитами кампанії. До того ж, на думку закордонних оглядачів, став очевидним той факт, що українці не бажають підтримувати винятково прозахідний курс Ющенка на вступ до ЄС і особливо до НАТО, а бажають знову зблизитися з Москвою. У цьому контексті газета “The Guardian” зауважила, що через п’ять років після помаранчевої революції Україна обирає між двома проросійськими кандидатами.
"У 2004 році помаранчева революція кардинально змінила український зовнішній політичний курс, скерувавши його до ЄС та НАТО. Однак п’ять років потому стало зрозуміло, що цей курс не припав до душі більшості українців, які наступної неділі будуть обирати між прем’єром Тимошенко та лідером опозиції Януковичем — кандидатами, які продемонстрували відверте бажання зблизитися із Москвою" — пише газета. "Хто б не виграв на цих президентських виборах, зрозуміло одне — той курс, який так активно пропагував нинішній Президент Ющенко, зокрема вступ до НАТО, буде відкинутий.- наголошується у публікації. Янукович та Тимошенко схильні проводити політику прагматизму та відновити баланс між прозахідним та проросійським курсом України.
У ще одній публікації того ж видання відзначається, що загалом Україна добре ставиться до Заходу, однак оскільки із Росією вона поєднана дуже давно, їй доводиться йти на поступки Кремлю. "На даний момент Москва поводить себе набагато наполегливіше, тоді як Захід зовсім неуважний до українців та їхніх прагнень", — зазначає газета та додає, що, на думку більшості аналітиків та експертів, внутрішньоукраїнські суперечки насправді відображають протиборчі зовнішні фактори. Вашингтон продовжує вбачати в "новій Європі" своєрідний буфер проти ворожої Росії та водночас групу перспективних союзників. Для Росії ж Україна — невід’ємна частина славянської єдності зі столицею у Москві, а також транзитер енергоносіїв і місце для рошташування бази Чорноморського флоту.
"У той час як Москва, м’яко кажучи, неисхильна підтримувати прозахідний курс Києва, позиція Євросоюзу та Вашингтона постійно змінюється: то Брюссель заохочує Україну до зближення, то знову критикує та віддаляє", — зазначається у публікації. — "У будь-якому разі зрозуміло одне — важливі рішення відносно майбутнього країни приймаються не її владою, а закордонними чиновниками, що загалом було одвічною бідою українців".
За оцінкою ж “The Financial Times”, в Україні на фоні нестабільної політичної ситуації набирають популярності так звані альтернативні кандидати, як, наприклад, мало окму відомив Василь Противсіх. "Більшість українців настільки втомилася від політичних сутичок, економічної рецесії та корупції, що 17-го січня, скоріше за все, не захочуть мати справу із жодним із кандидатів" — пише британське видання. — "Звичайно, виборці можуть висловити своє невдоволення, поставивши галочку напроти графи "проти всіх", однак існує думка, що таки крок є невиваженим.
"Хто б не переміг на президентських виборах, найганебнішої поразки скоріше за все зазнає нинішній глава України Віктор Ющенко. — пише газета. Вона вважає, що Ющенко як головний герой помаранчевої революції заслуговує на похвалу за те, що йому вдалося привнести в українську політику елементи демократії, однак на цьому його досягнення вичерпалися. Він вже давно втратив довіру більшості українців через свою неспроможність взяти під контроль корупцію у країні та перемогти своїх основних конкурентів — Януковича і Тимошенко. "Більше всього українці очікують від нового президента, що він зуміє забезпечити стабільність в державі, якої Україні критично не вистачає останні п’ять років" — резюмує газета.
Ще однією гарячою новиною минулого тижня стало повідомлення про нафтову війну між Білорусією та Росією. Зокрема, газета “Тhe New York Times” відзначила, що в ЄС навіть почали хвилюватися з приводу можливості виникнення нової енергетичної кризи, яка, як не дивно, цього разу немає жодного відношення до газу та України. Суть суперечки між Мінськом й Москвою дійсно дещо нагадує українсько-російські газові війни, адже проблема виникла після завершення чинності двосторонньої угоди. Згідно із ним білоруські нафтопереробні заводи платили Росії експортне мито на сиру нафту за цінами, набагато нижчим за ринкові, і згодом реекспортували готові нафтопродукти до Європи на чому заробляли величезний капітал. "Така проста схема переробки нафти фактично зміцнювала позиції президента Лукашенко за рахунок Росії", — зазначається у статті. Однак тепер Мінськ вимагає повного скасування мита, посилаючись на недавно створений російсько-білоруський Митний союз, на що російська сторона відповідажє, що Білорусь, зважаючи на відсутність нового договору, має виплачувати мито за повним, а не пільговим тарифом.