Серед країн СНД за рівнем професійної захворюваності Україна посідає друге місце, поступаючись Таджикистану.
Про це повідомили у прес-службі Рахункової палати України.
Згідно з даними Держкомстату, в країні 24,7 відс. робітників працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Найнебезпечнішою в цьому аспекті є вугільна промисловість. За числом хворих з діагнозом професійної патології серед регіонів України лідирує Донецька область, де 96 відс. усіх випадків профзахворювань саме у гірників.
Крім того, професійні захворювання і виробничий травматизм призводять також до значних витрат державних коштів на лікування, пільги і компенсації особам, які зазнали професійного захворювання та виробничих травм. На Донецьку область припадає 51,6 відс. від усієї працюючої загальної чисельності осіб.
За результатами аудиту Рахункової палати встановлено, що вирішення проблем профзахворюваності та виробничого травматизму спрямоване не на їх попередження, а на подолання наслідків. Більше 1 млрд. грн. щороку витрачається на лікування і компенсаційні виплати лише на одну Донецьку область!
Відсутність умов для відпочинку, організації реабілітаційних занять протягом робочого дня та післятрудового відновлення є наслідком невключення цих заходів до регіональних програм, у т.ч. програми «Здоров’я нації», і незабезпечення профілактики профзахворювань. На сьогодні скорочується санаторно-профілактичний фонд, ліквідовано медичні частини, що обслуговують шахтарів, а регулярні профілактичні огляди перестали бути нормою. Укомплектованість дільничними терапевтами, на яких покладений диспансерний нагляд у шахтарських містах, становить від 50 до 60 відсотків.
Міністерство охорони здоров’я, Головне управління охорони здоров’я Донецької Облдержадміністрації не забезпечили координації діяльності комунальних і загальнодержавних закладів охорони здоров’я. 14 лікарів цехової ділянки і 102 лікарі на 110 вугледобувних підприємствах — це та основна ланка забезпечення профілактики профзахворювань і надання первинної медичної допомоги особам, що працюють у шкідливих умовах. Як наслідок, не всі працівники виробничої сфери можуть пройти профілактичний огляд, звернення за медичною допомогою відбувається на стадіях захворювання, коли вже неможливо запобігти стійкій втраті непрацездатності.