Вимог щодо адаптації іноземного кіно в Україні українською мовою ніхто не скасовував. Проте влада таки дозволила завозити в країну дубльоване російською авторське кіно.
Необережне висловлювання міністра культури й туризму України Михайла Кулиняка щодо буцімто скасування обов’язкового дублювання кіно в Україні державною мовою викликало шок в українських патріотів і змусило міністерство оприлюднювати офіційне роз’яснення ситуації із регулюванням ринку кінодистрибуції. У ході дискусії у мас-медіа з цієї теми з’ясувалося: російським дистриб’юторам не дали «зеленого світла» для входження на український ринок, проте запровадили для них щось на кшталт «спрощеного режиму».
Влітку український уряд видав постанову, яка дозволяє завозити в Україну й використовувати у вітчизняному кінопрокаті до десяти російських фільмокопій авторських фільмів. Під авторським кіно, яке ще називають арт-хаусом або інтелектуальним кіно, розуміють некомерційні стрічки, які вважаються противагою голлівудській кінопродукції.
Задекларована мета постанови про дубльовані російською авторські фільми – підтримка кінофестивального руху в державі. «Ці фільми повинні пройти експертну комісію, яка створена при Державній службі кінематографії. До комісії входять кінознавці й експерти, які можуть визначити, чи є цей фільм авторським», — каже начальник відділу Держслужби кінематографії України Лідія Клименко.
Вона заперечує, що під «авторським соусом» на український кінопрокатний ринок потраплятимуть і комерційні стрічки й переконує, що жодного подібного випадку досі не було. Більше того, за словами Клименко, жоден фільм наразі не вийшов у кінопрокат України без українського озвучення, дубляжу або субтитрування.
Не так оптимістично на нормативно-правові нововведення дивляться українські кінодистриб’ютори. Богдан Батрух, директор компанії B&H Film Distribution, ексклюзивного дистриб’ютора американських компаній Pixar, DreamWorks, ColumbiaPictures та інших в Україні, упевнений, що зловживання «розмитою» нормою на кіноринку будуть. Проте великих масштабів, за його словами, вони навряд чи сягнуть. «В суспільстві є елементи поведінки людей, з якими боротися складно. Наприклад, є проституція. Але вона займає невеликий процент суспільного життя, то нехай вона й буде», — прокоментував Батрух ситуацію, вдаючись до такого порівняння.
Він упевнений, що дозвіл завозити в Україну іноземне авторське кіно з російським дубляжем – лише перший крок до відчинених дверей для фільмів дистриб’юторів із сусіднього ринку. Але великих побоювань за власний бізнес у нього навіть за нинішніх умов не виникає. Надто яскраво глядач в Україні демонструє свої преференції, каже Батрух. Люди дедалі активніше йдуть саме до українськомовного кінотеатру, особливо в російськомовних південному на східному регіонах держави.
У тому, що подолати новостворений український ринок кінодистрибуції російському буде складно, переконана і екс-голова Держслужби кінематографії Анна Чміль. «В Україні за останні роки склався дистриб’юторський бізнес, основною ознакою якого є укладання прямих угод зі студіями-виробниками або принаймні з їхніми мейджерами (кінодистриб’ютори світового масштабу – прим. ред.), а не через посередників, зокрема російських, як це було ще декілька років тому», — каже вона.
Сьогодні таких компаній, які працюють із мережами кінопрокату через Росію, на українському ринку лише третина, зауважила Чміль. А отже, за її словами, все свідчить про те, що дублюванням фільмів іноземного виробництва в Україні саме українською мовою, буде переважати на цьому ринку.
За матеріалами: Німецька хвиля