Британське видання “International Herald Tribune” переконане, що система президенства в Євросоюзі не відповідає реаліям і несе загрозу країнам, які входять до нього.
“Спитайте у будь-якого британця, шведа, італійця і т.д, хто президент Сполучених Штатів, і вони хором дадуть вам відповідь — Обама! Спитайте ж, а хто президент ЄС? Навіть, якщо після довгої паузи у відповідь ви їм підкажете — Вацлав Клаус, то найкраще, що ви можете почути — “А хто це?", — пише газета.
Вона покладає провину на європейців за те, що ті не приділяють увагу персонам, які частково керують і їхньою державою у ЄС, і переконана, що відбувається це, перш за все, тому, що президентство у ЄС передається кожні півроку".
Тепер же, коли економічна криза вдарила по кожній державі ЄС, черга очолити його перейшла до Чеської Республіки — країни, що відносно недавно стала його членом і має населення у 10 млн людей. Саме через відсутність у неї лідерського духу, який міг би згуртувати ЄС перед економічною кризою, європейські держави мають серйозно обговорити доцільність збереження перманентного президентства. Система ротації президентської посади у Європейському Союзі була встановлена ще коли у нього входило 6 держав і кожна із них могла відчути себе "королевою на один день" у своєму регіоні, — нагадує видання. Але тепер, коли він об”єднує 27 держав, виглядає смішно, коли малесенький острів Мальта із населенням у 400,000 і ВВП у 7,5 млрд. доларів керує величезною Німеччиною, де проживає 82 млн. людей і ВВП складає 3,3 трильйона доларів.
"Чехія не була б хорошим лідером ЄС навіть, якщо б ситуація в Європі була б більш менш стабільною,- зазначає “International Herald Tribune”.- Чехи, зокрема, не ратифікували угоду, що має на меті оновити інститути Європейського Союзу, та не замінили свою національну валюту на євро, яким користується 16 європейських держав. /> Порівняно із президентством Саркозі, який постійно захищав інтереси Євросоюзу, брав участі у економічних конференціях, урегульовував, в тому числі і військові конфлікти, пан Клаус виглядає просто безпорадно. При цьому всі знають, який у Клауса тяжкий характер. Будучи сам по собі євроскептиком і взагалі не дуже дружелюбним, він відмовився навіть піднімати прапор Євросоюзу над Празьким градом”, — пише видання.
Автор статті вважає, що Європі потрібен лідер світового рівня, який би відновив її позиції у міжнародних відносинах. На його думку, маленькі нації непогано можуть впоратися у спокійні політичні часи, але точно не зараз."Звичайно, Чехія не винна у тому, що її президентство випало на січень місяць, коли кожного року між Україною та Росією існує добра традиція проводити газові сварки, а цього року ще й на додачу виник військовий конфлікт на Близькому Сході",- зазначає видання. І хоча прем’єр Чехії Мірек Тополанек старався зробити якнайкраще, але коли він приїхав до Москви, аби взяти участь в урегулюванні газових суперечок, прем’єр Росії Володимир Путін із дружнім співчуттям поплескав Тополанека по плечу і пішов розмовляти із канцлером Меркель по телефону”.
Тим часом соратник Клауса Душан Тріска вважає, що європейські бюрократичні інституції відчувають дефіцит демократії у своїй діяльності. За його словами, "Великі хлопці в ЄС ніколи не дадуть Тополанеку зробити хоч один крок на власний розсуд". Факт того, що Париж почав тиснути на Прагу навіть до того, як передав їй президентство, підтвердив витік інформації із посольства Чехії у Парижі. Йдеться про розмову президента Франції Саркозі та Мірека Тополанека, під час якої чешському прем’єру було запропоновано поступитися посадою голови Європейсько-середземноморського союзу на користь Саркозі в обмін на свободу дій Тополанека у Східній Європі.
Найсмішнішим фактом у цій ситуації видання вважає те, що цей прикрий випадок підтверджували двічі. Спочатку чеське Міністерство закордонних справ, яке видало формальне вибачення та згодом чеська Рада національної безпеки, яка оштрафувала посольство в Парижі аж на 3,530 доларів.
"Зазвичай уряди не сильно реагують на такі прикрі інцинденти і тому реакція Чехії чудово демонструє наскільки вона залежна від будь-якої публічної думки навіть із найменшого приводу"- зазначає видання.
Автор публікації в “International Herald Tribune” вважає, що на зміну системі передачі президентства щопівроку кожному члену ЄС, має прийти затвердження Лісабонської угоди, яка містить положення про обрання президента національними лідерами кожних два роки, але не більше, ніж на два строки.
Підготувала Леся Дубенко.