Схоже, після того, як найважча стадія світової економічної кризи минула, почала зникати і солідарність міжнародних фінансових інститутів, — пише британське видання “The Financial Times”. Хоча урядам більшості держав і раніше було тяжко знайти спільну мову відносно методів подолання економічної кризи, їм більш-менш вдалося скоординувати свої дії та відвернути найгірший сценарій розвитку кризи, особливо після його критичної точки восени 2008-го. Навіть у Європі, де зазвичай держави охоче співпрацюють одна з одною, після краху ринку нерухомості у США стало зрозуміло, що і у них немає спільного бачення подолання фінансових негараздів. Зараз же стає все очевидніше, що після нетривалої кооперації кожна країна прагне повернутися до власних методів врегулювання світової рецесії, — зазначається у публікації.
Багатьох, відзначає видання, здивувало, що достатньо тісна співпраця під час найважчої стадії економічної кризи спостерігалася між провідними економіками та тими, що розвиваються. Китай, наприклад, зіграв неабияку роль у допомозі іншим державам, зокрема у відверненні дефолту економік. "Може, комусь “Велика двадцятка” здається недосконалим об’єднанням, але на тлі “Великої вісімки”, яку зараз очолює скандальний прем’єр Італії Сильвіо Берлусконі, вона виглядає просто божественно компетентною"- зауважує “FT”.
Економічна криза ще далеко не завершилася, наголошується у статті, і ейфорія більшості країн може виявитися передчасною. Тому розумним політикам та економістам слід прискіпливо ставитися до розвитку економічних процесів і стежити, щоб економічна криза не повернулася на міжнародну арену ще потужнішою, ніж раніше. "Після того, як ринки нерухомості та цінних паперів стабілізувалися, уряд кожної окремої держави взявся до розробки власних програм виходу із економічної кризи. Надії на те, що держави разом віднайдуть глибинні причини фінансових потрясінь, потихеньку зникають,"- відзначає видання.
Цієї осені відбудеться чергова зустріч “Великої двадцятки” у США, в місті Пітсбург. Головою саміту буде американський президент Обама. "Незважаючи на те, що експерти високо оцінюють його вплив на колег, вони сумніваються, що він датний об’єднати всі держави і змусити їх тісніше співпрацювати однае із одною та узгоджувати свої програми по фінансовому врегулюванню". Достатньо лише подивитися як відрізняються підходи до банківського регулювання у Європі та Америці: якщо перша хоче мати більший контроль над усіма банківськими операціями, то інша готова до більш лояльного ставлення.
Між американцями та європейцями існує ціла низка питань, в яких вони не можуть дійти згоди. Чи то встановлення правил для регуляції світових фінансових ринків, чи визначення меж свободи ринку у ліберальному капіталізмі — ні Вашингтон, ні Брюсель поки що не здатні знайти точки дотику. "Мені стало це особливо стало очевидно, коли я вислухав одного із провідних економічних аналітиків Білого Дому,- пише автор статті. — "Він виступав на приватному зібранні політиків та науковців, що проходило під егідою вашингтонського “Брукінгс Інстититу», німецької спільноти “Alfred Herrhausen” та “Політичної Мережі”, із головним офісом у Великобританії. За словами американського економічного експерта, світовій економіці загрожували два основних розвитку подій. Перше — це те, що величезні фіскальні плани, які запроваджуються урядами, зокрема США та Британією, можуть врешті призвести до величезної інфляції як це було у 1970-х. Друга ж — це те, що якщо зарано згорнути втілення тих самих фіскальних планів, можна повторити економічну стагнацію Японії у 90-х.
Очевидно, що для Білого Дому набагато страшнішим є другий варіант розвитку подій, тому він всіма силами кинувся складати величезні плани фіскального стимулювання, — пише газета. До того ж після того, як міжнародні організації, як ОЕКР (Організація міжнародної економічної кооперації та розвитку) спрогнозували повільне, але все ж зростання економіки США наступного року, чутки про можливу надмірну інфляцію здалися Вашингтону занадто перебільшеними. Слід відзначити, що республіканці не настільки сповнені ентузіазму як їхні опоненти демократи, особливо тепер, коли бюджетний дефіцит просто грандіозний. "Але найграндіознішим жахом для Вашингтона є так званий "світовий економічний імбаланс", який простими словами означає, що Америка обурена дефіцитом власного бюджету та прибутками китайського. Тим не менше, порівняно із недавнім минулим, дефіцит бюджету США вже не такий лякаючий, а зниження вартості долара на міжнародному валютному ринку означатиме, що Америка посилюватиме експорт власних товарів. Було б непогано, якби Китай та інші держави стали основними споживачами американської продукції, адже це допоможе не тільки економіці Штатів"- відзначила “The Financial Times”.
Тим не менше, наголошується в статті, багато людей вважає, що наростаючий внаслідок втілення фіскальних планів бюджетний дефіцит США рано чи пізно спричинить масову інфляцію у світі. У Пекіні схвильовані можливим послабленням долара, водночас європейці переконані, що міжнародній економіці вдасться уникнути масової інфляції. "Та, схоже, що Вашингтону просто байдужа думка та переживання інших держав. — зауважується в публікації. -"Достатньо було послухати економічного експерта із Вашингтона, який не приділив жодної уваги думці інших держав відносно підготовки плану виходу із економічної кризи. Для США не важливо ні те, що Китай побоюється девальвації долара через борги Американському казначейству у розмірі 2 млрд доларів, ні те, що європейці стануть основною жертвою можливої інфляції. Головне для Білого Дому- зробити так, як вважає правильним тільки він. Така позиція американських політиків загрожує єдності боротьби урядів із економічною кризою. А не потрібно забувати, що міжнародна співпраця, якою вона б не була — легкою чи не дуже — це поки що найефективніший засіб подолання фінансових турбуленцій, адже самотужки ринок не здатен врегулювати проблеми".
Підг. Л.Дубенко.