Історія />
та реальність непохитні: успіху досягає
лише той, хто вміє вчасно об’єднуватися,
ефективно проводити єдину економічну,
зовнішню та військову політику і при
цьому захищати власну платоспроможну
валюту. Цю аксіому нагадує французьке
видання “Le
Monde”
(http://www.lemonde.fr/opinions/article/2010/03/17/europe-politique-c-est-le-moment-de-s-engager-par-michel-barnier_1320495_3232.html),
аналізуючи
сучасний стан інтеграції Європи.
Чи
досягла цього Європа? Газета вважає, що
ні. Вплив Європи на міжнародній арені
сьогодні залишається достатньо
посереднім, багато в чому через потужний
удар світової фінансової кризи по всіх
без винятку країнах континенту, в тому
числі й членах ЄС. "Упродовж п’ятдесяти
років Старий світ всіма правдами та
неправдами намагається побудувати
спільний вільний ринок та запровадити
ефективний обіг єдиної валюти. Не
дивлячись на те, що достатньо довгий
час ЄС успішно справлявся із поставленою
задачею, він все ж стикнувся із величезними
труднощами на цьму шляху. Найсерйознішою
із них виявився світовий фінансовий
крах, який охопив весь світ і ще раз
довів наскільки важливою є консолідація
європейського ринку, його підпорядкування
інтересам державної економіки та краща
координація економічної та бюджетної
політики кожної окремої європейської
держави", — пише газета.
Однак
економіка — це лише частина проблеми.
Європа має об’єднуватися
не тільки задля створення єдиної потужної
фінансової машини, а й заради проведення
ефективної зовнішньої політики та
сприяння зміцнення власного авторитету
на міжнародній арені. "Звичайно,
об’єднання
Європи, країни якої роками проводили
власну безкомпромісну дипломатію,
процес складний і не може бути спонтанним.
Кожен член ЄС має усвідомити, що він —
частина потужної політичної субстанції
і має виступати винятково як єдине ціле
на тій нестабільній арені зовнішніх
відносин, де за вплив борються не менш
потужні США, Китай та інші", — зазначає
“Le Monde”. А
саме тому, вважає вона, Брюссель
не має нехтувати включенням до союзу
менш економічно розвинутих держав, в
тому числі України.
Скільки
часу потрібно Європі для того, аби
подолати розбіжності у поглядах окремих
країн, запитує видання? Чи повториться
той розкол, який стався під час вторгнення
американських військ до Іраку? Чи
триватимуть між французами та німцями
— націями, які зобов’язані
забезпечувати благополуччя ЄС — постійні
суперечки, як це було під час військових
подій на Балканах? Чи сваритимуться й
надалі французи та англійці відносно
політики на Близькому Сході, зраджуючи
інтереси цілої громади? Чи усвідомлять
європейці, на фоні постійних землетрусів
та цунамі, що час будувати єдину потужну
систему цивільної оборони? "Детальні
відповіді на ці питання Брюссель буде
змушений давати дуже швидко, якщо він
прагне врешті об’єднати
союз довкола єдиної зовнішньої доктрини",
— вважає “Le Monde”.
— "Упродовж останніх 10 років Європа
успішно здійснила 23 громадянські та
військові місії у гарячих точках
планети. Її компетентність ніколи не
піддавалася сумнівам, тому часто по її
допомогу звертаються інші потужні
держав, зокрема США. Однак сама Європа
не усвідомлює, що для світового лідерства
їй необхідно постійно виступати як
єдине ціле, а не лише час від часу і за
певних обставин".
Історичний
шанс
Отже,
стверджує газета, Європа стоїть перед
доленосним вибором: або вона і надалі
продовжуватиме сваритися та проводити
окрему політику, або вона все ж вийде
на перший план світового порядку та
відіграватиме роль єдиного політичного
та економічного цілого. Якщо Брюссель
обере другий варіант, тоді досить гаяти
час! Зараз як ніколи у ЄС є історичний
шанс об’єднатися:
для цього необхідна зацікавленість
всіх сторін — як національних, так і
європейських. Лише за такої умови він
нарешті претендуватиме на роль першої
скрипки. "Кожна європейська держава,
незалежно від її розмірів та економічного
становища, має прагнути до реалізації
даної мети, адже сьогодні саме той час,
коли слід продемонструвати, чого кожен
із нас хоче і прагне", — підсумовує
“Le
Monde”.
Підгот. Л.Дубенко.