“The European
09:43 06/10/2009

Європі слід поквапитися, аби не втратити свій вплив

Ні для кого не секрет, пише сайт “The European voice” , що Європа завжди ставилася до процесу глобалізації із недовірою, адже для неї набагато важливішою була думка свого народу, ніж її міжнародних партнерів. "Кожна країна в ЄС дотримується власного політичного курсу у відносинах із такими контраверсійними державами як Росія. Через це Брюсель, представляючи весь союз, ніяк не може побудувати гідну політику відносин із Москвою, зокрема у сфері поставок блакитного палива" — наголошується у публікації. — "Така поведінка союзу не задовольняє, по суті, самих його членів та закордонних партнерів, особливо США. Саме тому, якщо Європа хоче і надалі впливати на міжнародну ситуацію, вона має терміново об’єднатися у єдине політичне ціле та приєднатися до співпраці із США", — вважає видання. />  
На останньому саміті Великої двадцятки президент Америки Барак Обама достаньо чітко дав зрозуміти якою він бачить міжнародну політику майбутнього. Багато із сказаного Обамою має для Європи як позитивне, так і негативне значення. Господар Білого дому ще раз довів, що він яскравий прихильник політики мультилатералізму, яка полягає не лише у повазі до міжнародних законів та засудженні помилок адміністрації Буша, а й бажанні повністю змінити розстановку сил у світі, переформатовуючи міжнародні інституції та надаючи країнам Азії більшого права голосу на міжнародній арені.

"Білий Дім зробив історичну заяву про намір фактично надати статус "основного світового економічного форуму" саміту Великої двадцятки. Таким чином Велика вісімка, до якої входить багато країн ЄС, однозначно втрачає свої позиції, а разом із нею всі європейські держави, адже вони більше не матимуть пріоритетного, якщо взагалі якогось, голосу у глобальних економічних питаннях. Не слід забувати, що європейцям належать лише 5 крісел у Великій двацатці та 4 у Великій вісімці" — зазначає сайт і називає найприкрішим той факт, що США чітко дали зрозуміти, що бажання переформувати міжнародні інституції — це саме їхня ініціатива, про яку європейців ніби-то "забули" спитати.

Єдиний, хто задоволений самоправством Вашингтону — це прем’єр Великобританії Гордон Браун, що нікого не дивує. Після десяти років показової зневаги до міжнародних форумів, Обама вирішив довести, що Америка намагається працювати із своїми партнерами, але водночас намагається встановити правила цієї співпраці. "Американський президент вже не вперше так робить. Стежачи за іранською програмою збагачення урану, американці охоче приймали допомогу європейських шпигунських агенцій, але як тільки справа дійшла до офіційного виголошення інформації, то Вашингтон перетягнув ковдру на себе та подав її у такому вигляді, який вигідний для радників Обами." — зазначає “The European voice”. — "Раніше Білий Дім був більш прихильний до безпосередньої участі Франції, Німеччини та Великобританії у питаннях пов’язаних із іранською програмою збагачення урану. Однак тепер все вказує на те, що США готові перебрати на себе статус лідера у вирішенні даної проблеми. З одного боку ЄС може зітхнути із полегшенням, адже зрозуміло, що Обама оцінив співпрацю союзу із його попередником, але він забув пояснити яку роль Брюсель відіграє побудові міжнародної політики зараз".

Американська стратегія на сьогоднішній день, наголошується у публікації, демонструє бажання Вашингтона стати ближчим партнером із Китаєм, Росією та Індією. Європа однозначно відійшла на другий план і якщо ЄС цього вчасно не зрозуміє і не об’єднається, то він може опинитися у дуже неприємному для себе міжнародному становищі, коли у нього не буде права голосу відносно будь-яких важливих питань.

"Європейські лідери опинилися перед серйозною дилемою: вони в цілому підтримують мультилатералізм Обами, але розуміють, що не мають жодних гарантій отримати гідне місце у структурі нового світового порядку. Американський президент бачить вирішення проблеми достатньо простим шляхом: ЄС потрібно терміново затвердити Лісабонську угоду. Тож, якщо союз не поквапиться вирішити свої внутрішні проблеми, то на нього чекає несолодке майбутнє" — переконаний “The European voice”.

Л.Дубенко.

 

Читайте также по теме