"Хочеш зрозуміти логіку міжнародної політики,- запитує колумніст видання “The Financial Times” Гідеон Рахман — шукай, де "зарита нафта". На жаль чи ні, зазначає автор, саме питання енергетичної безпеки та доступу до джерел нафти та газу визначає зовнішню політику багатьох держав, зокрема США та Британії, як би вони це не спростовували. "Енергетика — ось центральне питання та водночас проблема у світовій дипломатії"- пише видання.-"Прикладів, які підтверджують дане ствердження більшає із кожним днем. Одним із них є нещодавнє рішення британського уряду випустити засудженого за організацію терористичної атаки на борту літака Pan Am Flight 103, уламки якого впали у шотландському містечку Локербі, вбивши 11-х цивільних та 270 пасажирів літака, лівійця Адбельбасета Алі Мохаммеда аль-Меграхі. Попри те що уряд Гордона Брауна палко стверджує, що надання свободи засудженому довічно ліванцю немає нічого спільного із бажанням Британії тісно співпрацювати із Лівією в енергетичній сфері, лише має покращувати із нею дипломатичні відносини, всі чудово розуміють, що у відносинах між двома державами просто немає інших зацікавленостей, крім нафти. Однак на фоні економічної кризи та усвідомлення того, що нафтові запаси Сполученого Королівства у Північному морі закінчуються, звичайно, британці шукають джерело енергетичних поставок, якою легко може стати Лівія".
Відносини Британії та Лівії — це лише один із багатьох прикладів того наскільки нафта та доступ до неї є важливим аспектом у зовнішній політиці більшості держав, особливо це стосується основних світових лідерів — Китаю, США, Японії та ЄС — адже, жоден із них не має у своєму розпорядженні достатню кількість енергетичних ресурсів. Водночас, наголошується у публікації, слід враховувати, що глобальний попит на енергоресурси постійно зростає, а їх запас навпаки зменшується. Тому кожна із держав намагається якнайшвидше знайти собі надійного постачальника нафти та газу та укласти із ними контракти. Нещодавно американський академік Майкл Клер у своїй книзі "Постання наддержав, зменшення планети " висловив думку, що внаслідок зростання попиту на енергетичні ресурси, та поступове зменшення їх світових запасів, складеться ситуація, коли між націями-споживачами енергетики може виникнути серйозна конкуренція. Цікаво, що у книзі розміщена тепла рецензія голови розвідки США Деніса Блера про неї.
"Книга Клера дійсно відображає реальність сьогоднішньої міжнародної політики основних світових лідерів та серйозну конкуренцію між ними"- відзначає газета.-" Так Брюсель занадто енергетично залежний від Росії і тому їх відносини є такими напруженими. Стурбованість ЄС військовим конфліктом між Росією та Грузією у 2008-му була високою не стільки через те, що "авторитарна" Москва почала військові дії проти "демократичного" Тбілісі, скільки через те, що Грузія — держава, яка пропонує альтернативний для європейців газопровід, який транспортуватиме газ із центральної Азії та оминатиме територію Росії". />
Видання нагадує, що в кінці цього місяця західні держави планують посилити санкції проти Ірану, але знову ж таки навряд чи вони зможуть це зробити, адже їм може завадити Китай та Індія, оскількиТегеран являється їх основним постачальником газу та нафти. Тим не менше Пекін активно працює на міжнародному ринку, намагаючись віднайти надійне джерело енергетичних ресурсів. Зокрема через це китайці стали тісно співпрацювати із Анголою та Саудівською Аравією.
"Зрештою,- підсумовує автор — ніхто, незважаючи на всі заперечення Вашингтона, не забув чому США розпочали війну у Іраку: звичайно, американці намагалися отримати доступ до нафтових та газових ресурсів іракців. Для Білого Дому нафта завжди було одним із головних питань у його зовнішній політиці, адже саме через "нафтові шоки" 70-х економіка Америки опинилася у рецесії, водночас, коли ціни на ресурс впали у 1980-х вона одразу ж пішла на підйом і дещо посприяла збанкрутінню СРСР. Зростання ціни на нафту протягом останнього десятиріччя допомогло вже незалежній Росії стати багатшою та потужнішою державою. Тож, як не крути, а нафта уможливлює наше існування, визначає його рівень, дозволяє пересуватися на автомобілях та літаках й перевозити їжу. Без неї сучасний світ неможливий".
Підгот. Л.Дубенко