Після страшних 8 місяців у полоні піратів Сомалі український екіпаж судна “Аріана” таки повернувся додому. Як відомо, судно “Аріана” потрапило у полон 2 травня 2009 року й було звільнене лише 10 грудня. 24 українських моряки відпустили за викуп у розмірі приблизно 2,7 млн доларів.
Сьогодні українські сміливці вирішили поділитись із журналістами своїм життям на судні.
“Пірати напали двома човнами: один був, так би мовити, на прикриті — відстрілювався, пірати ж з іншого човна — за допомогою трапу, без жодних труднощів потрапили на борт судна, — розповів моряк Юрій Васильченко. — “Ми за цим всім стежили”.
За його словами, як тільки пірати захопили судно, усіх зігнали в каюту судновласника. “Каюта судновласника, якщо порівнювати з готелем, — невеликий номер люкс, туди вміщується практично весь екіпаж. На ліжку, на якому повинна була спати одна людина, спали 3 моряки, за ліжком -1, біля ліжка — 4, на дивані — 2, в іншій частині каюти, на палубі, на матрацах спали решта моряків. У машинному відділенні забезпечували життєдіяльність 2 моряки, а також вахта з 2 осіб на навігаційному містку, яка працювала цілодобово”.
Годували їх, за словами вчорашніх бранців, лише рисом. “За місяць-півтора закінчилися ті продукти, які були у нас, тому що ми виходячи з Бразилії перед довгим переходом запаслися провізією. А потім перейшли на рис, він став основою нашого раціону, причому рис такої якості, який ми раніше і не бачили, він нагадував зіпсований вантаж або щось подібне”, — повідомив моряк.;.
Водночас, члени екіпажу переконані, що судно “Аріана” не могло уникнути нападу піратів, оскільки мало чітко визначений напрямок руху. “Нас захопили між Мадагаскаром та Сейшельськими островами. Змінити курс ми не могли, оскільки він закладений компанією. Капітан також не мав права самостійно його змінювати, його треба обов’язково узгоджувати із судновласником”, — стверджує Юрій Васильченко. За словами іншого члена екіпажу, “Будь-які зміни курсу одразу фіксувались і негайно надходили телефонні дзвінки від керівництва, тому без узгодження з компанією капітан нічого не міг вдіяти”.
Другий механік судна “Аріана” Андрій Моругов розповів, що весь час піратського полону — 223 дні — провів у машинному відділенні судна без сонця і свіжого повітря. “Я забезпечував життєдіяльність судна і вирішував різні побутові проблеми екіпажу — у того скло з окулярів вилетіло, у кого щось ламалося, гачки клепали, щоб рибу ловити”, — повідомив він.
Незважаючи на всі поневіряння, українці ставилися до піратів не без деякого жалю. Як висловився один із членів екіпажу, “Вони напевно посеред пісків виросли і живуть в якійсь халупі, з малих років вчаться тримати вогнепальну зброю. Будь-який конфлікт з білою людиною вони вважають за честь”. На думку моряків, важкі матеріальні умови “змушують сомалійців йти на такий спосіб заробітку, як піратство. Загалом, моряки характеризують піратів як боязких людей. “Якщо він сам, навіть із зброєю в руках, він все одно боїться, намагається не повертатися спиною до нас. Вік піратів — від 18 до 45 років”.
Втім, екіпаж не намагався самостійно звільнитися з полону, бо “коли на судні постійно перебувають 17 озброєних автоматом Калашникова людей і 24 беззбройних моряки та до того ж більша частина екіпажу зосереджена в одному місці, без втрат не обійшлося б, навіть якщо б і вийшло”, — пояснили журналістам.
Та й довгоочікуване момент звільнення відбувався не так швидко, як хотілося б. Моряків вишикували на палубі в шеренгу для перевірки. “З літака нас перерахували: він зайшов на повторне коло, переконався, що всі в наявності і скинув контейнер з грошима. Ми були такі раді, що цей контейнер впав, але потім нас охопила паніка”, — розповів він. “Пірати почали пірнати і ми бачили, що вони не можуть знайти цей контейнер, всі жахнулися. Склалося таке враження, що вони втратили гроші, це тривало 20-30 хвилин. Ми стояли на палубі і не знали, що з нами буде далі. Другий раз за нас такі гроші навряд чи хтось би заплатив”, — розповів один з членів екіпажу. Однак, за словами моряка, виявилось, що пірати контейнер відразу підняли на борт, а шукали щось типу бонусу, доповнення до грошей. “А коли опинилися з грошима на борту і протягом 5-10 хвилин повідомили, що гроші всі на місці, у нас гора з плечей впала”, — зауважив моряк.
Змінювати професію хлопці не збираються, щоправда, з однією обмовкою — знову в небезпечний регіон вони не підуть. “Нам потрібно оздоровитись, відпочити. Через місяців 7-8 ми готові знов до бою”, — запевнили вони. “Скажу тільки, що було страшно, було важко психологічно і фізично. На нас чинили психологічний тиск, але нам допомагала дружба і бажання скоріше повернутися додому”, — додав електромеханік Олександр Фют..;.
Моряки вдячні всім, хто сприяв їх визволенню. “Тепер ми звикаємо до дому. До рідних стін. Ми це пережили, а тепер житимемо й працюватимемо далі”.