З початку року, внаслідок світової фінансової кризи, щонайменше п’ять урядів у європейських країнах подали у відставку. Троє з них – це країни-новачки у Європейському Союзі – Латвія, Угорщина та Чехія. Відставка уряду, внаслідок неспроможності подолати економічну скруту в країні, відбулася також в Ісландії та Молдові. Потужною несподіваною хвилею накрили Європу взимку 2009 року масові заворушення та демонстрації, учасники яких, серед основних гасел та вимог ставили відставку правління у своїй державі. Ці приклади не повинні прозвучати як заклик українців до радикальних дій для того, аби зміни у державній владі таки відбулися. Європейський досвід свідчить, що урядова «рокіровка» в час кризи – не смертельна (як часто звучить з політичних кіл України), а навпаки – лікувальна, адже те, чого не здатна досягти «стара» влада, ймовірно здійснить «нова генерація» політиків. Звичайно, це ще не факт, надто з огляду на специфіку владного наповнення українського політикуму. Проте кількість у нинішньому випадку з Україною може означати і якість. Адже ситуація, яка склалася на сьогодні у Кабміні, коли важливі міністерські посади тривалий час залишаються вакантними або перебувають у підвішеному стані, вимагає негайного вирішення, шляхом відповідної ротації кадрів. Натомість, уся повнота виконавчої влади в країні зосереджується в руках Прем’єр-міністра. />
Постійні зміни в уряді є вагомою причиною для того, аби визнати його недієздатним, адже Верховна Рада України готується до ще однієї гучної відставки. Услід за міністром закордонних справ України збираються відправити на відпочинок ще одну креатуру Президента Ющенка – міністра оборони Юрія Єханурова. Ініціатором розгляду стала голова Кабміну Юлія Тимошенко. На підставі начебто суттєвих порушень і зловживань у оборонному відомтсві.
Віктор Андрійович, який у день оприлюднення прем”єрських намірів перебував у Стамбулі як уболівальник команди «Шахтар», тим не менше відірвався від футболу та прокоментував рішення Юлії Тимошенко як спробу «глибше дестабілізувати обстановку та саму систему влади в Україні»: «Упевнений, за цим стоять винятково політичні потуги ще більше узурпувати владу, створити хаос, оскільки це найпоживніше середовище для ведення виборчої кампанії».
Тим часом аргументи на користь звільнення Юрія Єханурова з посади у Тимошенко вагомі. У Збройних силах України, за даними Контрольно-ревізійного управління, систематично закуповували товари й послуги за завищеними цінами. Причому суми завищували у рази. І за визначенням, у результаті кожної угоди хтось мав би отримати «відкат».
Ще один аргумент на користь дострокової відставки міністра – незаконне відчуження землі, що раніше належала армії, на користь місцевих органів влади. За якими, найімовірніше, стояли та стоять зацікавлені бізнес-клани. Знову ж у виграші, за даними Юлії Тимошенко, щоразу опинялися призначенці Президента України у районних, міських та обласних держадміністраціях. Згідно з даними КРУ, бюджет України через махінації генералів із Міноборони втратив цілий мільярд гривень.
Війна між прем’єром та екс-прем’єром розпочалась задовго до скандалу з Міністерством оборони. Сьогодні – це не тільки можливість помсти за колишні образи один одному, але певна вигода. Посада голови Міноборони, якщо Тимошенко й справді вдасться її здобути, виділяється з низки інших ще й чималою «електоральною привабливістю». Для фаворита передвиборчої гонки голоси людей у погонах означають дуже багато. Не слід забувати: виборчі дільниці у військових частинах та на кораблях ВМС закриті для громадських спостерігачів; у волевиявленні служивих людей відому роль завжди відіграє політична позиція командира…
Однак і Юрій Єхануров виявився не таким простим. Він пообіцяв звернутися до суду по захист “честі мундиру”, а тим часом зажадав від залізної леді вибачень. Політики та експерти по-різному оцінюють перспективи цієї відставки. Голос UA поцікавився наскільки вирогідна нова відставка і чи не призведе постійний кадровий дощ до ліквідації самого Уряду.
Петро Симоненко, лідер парламенстької фракції КПУ: «Ми давно заявили про те, що що «помаранчева команда» не в змозі вирішувати завдання державного рівня. Вони ведуть себе як політичні шамани, працюючи лише на власну кишеню. Тому ми підтримаємо відставку Юрія Єханурова, оскільки факти його недієздатності можна побачити і без розслідування КРУ. В Україні на нульовому рівні перебуває морський флот, повітряні сили, практично недієздатний протиракетний комплекс, а оборудки з грошима, тобто те, за яку ціну купували харчі для солдат, свідчать, що з відставкою зволікати не можна. Думаю, що ця відставка має стати приводом, аби звільнилася уся «помаранчева команда. Найближчим часом можуть виникнути скандали, пов’язані із землею, а саме з торгівлею землею, яка є у віданні Міністерства оборони».
Олесь ДОНІЙ, голова Центру досліджень політичних цінностей, народний депутат НУ-НС: «Сьогодні відставка Єханурова не вигідна ані Президентові, ані більшості політичних гравців, а значить вона не відбудеться. Плітки щодо відставки поширюються не через економічні негаразди, а через побоювання частини оточення Президента, що Єхануров не спроможний привести до перемоги на парламентських виборах список НС-НУ. Оточення Президента нашіптує йому, що Єхануров на парламентських виборах є еквівалентом Януковича на президентських виборах, тобто типаж заздалегідь приречений на поразку. Але пошуки типажу «Тигіпко», тобто молодшого, активнішого і такого, що мав би шанси перемогти конкурента (в даному випадку Тимошенко) не призвели ні до чого. І проблема виявилася навіть не в тому, що в оточенні Ющенка немає типажу «Тигіпко», проблема в тому, що такий «Тигіпко» став би конкурентом не тільки Тимошенко, а й самому Ющенку, а значить перетворився би на типаж «Тимошенко». А для чого Ющенко ще одна Тимошенко?».
Анатолій ГРИЦЕНКО, народний депутат України: «Президент не підпише відставку Єханурова, хоча Юлія Тимошенко буде на ній наполягати. Вважаю, що для цієї відставки є декілька причин. Одна з них — недотримання закону про чисельність Збройних сил. Штатна чисельність армії на кінець минулого року згідно із законом повинна була складати 191 тисячу осіб, а вона була 199 тисяч. Міністерство оборони вперше не виконало закон. Керівництво Збройних сил нічого не робить для усунення корупції і нестатутних відносин в армії. В 2007 році було підписано понад 50 наказів про зняття погон і звільненні за крадіжку і застосування сили проти солдата. А Юрій Ехануров не підписав жодного такого наказу. Я сам через це пройшов. Були звинувачення, тиск в уряді Януковича – йшов до парламенту, доповідав і переконував. Нинішній міністр оборони чомусь вибрав іншу дорогу – пішов скаржитися Президентові. А на прес-конфернції замість себе посилає полковників і підполковників.»
Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політолог: «Єхануров сам подавати у відставку, звісно, не буде, але в цій відставці зацікавлені абсолютно різні політичні сили. Те, що він не влаштовує всіх, — це вже очевидно, і навіть якщо не буде набрано необхідної кількість голосів, то їх знайдуть пізніше. Якщо зі своєї посади піде Юрій Луценко, а Юрій Єхануров таки залишиться, то це буде не на руку опонентам Президента, оскільки силові структури у виборчій кампанії відіграють важливу роль у нашій країні. Юрієві Єханурову слід було б залишити посаду міністра оборони, оскільки його репутація вже підірвана».
Деякі політологи не виключають можливість того, що постійні кадрові ротації в уряді призведуть до його відставки, але не в цьому році.
Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ, політолог: «Теоретично можлива відставка, і я не виключаю, що в парламенті є зацікавлені в тому, щоб остаточно продемонструвати нездатність нинішньої команди керувати державою. З іншого боку, є привід, оскільки бюджетом будуть точно не задоволені дуже багато людей, і це примушує йти на компроміси самого Єханурова. Я вважаю, що такі експерименти з державою дуже небезпечні напередодні парламентських виборів і сподіваюсь, що в парламенті вистачить поміркованості й здорового глузду для того, щоб не зібрати 226 голосів за відставку уряду».
Дмитро ВИДРІН, директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку: «Я думаю, що відставка вірогідна, але не до Нового року, а після, і з кількох причин. Перша причина – це зимове випробування, яке Україна поки що не прошла, а тому, я думаю, не всі знайдуть економічні аргументи для відставки уряду. Поки було тепло, в країні все було нормально. Але чи збережеться цей стан в час і після зими – це велике питання. Тим паче, що дуже складно проходят переговори по енергоносіях. Друге – Ехануров ще не засвітився за повною програмою в політичному, виборчому процесі, і мало аргументів знайдеться за те, що Прем’єр займається політикою замість того, щоб займатися державним менеджментом. Але я думаю, що логіка подій обов’язково змусить його брати участь в політичних процесах, і в якийсь момент ця участь буде більша, ніж в менеджменті, економіці, народному господарстві. Це будуть політичні аргументи проти ппрем’єр-міністра, який більше займається виборами, чим господарською діяльністю. Тобто відставка цілком вірогідна, але десь у лютому».
Кость БОНДАРЕНКО, директор Інституту національних стратегій: «У нашій державі все можливо, тому я не здивуюсь, якщо хтось підніме питання про недовіру. Це може бути пов’язане з кількома моментами (я не буду говорити про реальні причини – вони криються саме в політичній сфері, в боротьбі за владу), серед яких: неприйняття бюджету, зрив переговорів із Росією по газу та інші. Тобто при бажанні це питання можна підняти й навіть оголосити недовіру. Інша річ, що у Президента, в Прем’єра, у тих, хто зацікавлений у збереженні уряду, є ще час для того, щоби переконати фракції парламенту в тому, що уряд ще може працювати».