Вже багато років триває запекла суперечка між непримиренними ворогами, які мріють бачити цю землю своєю. Час від часу конфлікт загострюється: спалахують сутички, лунають погрози… Зникають одні герої і з’являються інші, які знову намагаються знайти відповіді на риторичні запитання: ”хто винен?” і „що робити?” Нарешті, зневіришсь і втомившись шукати правди у місцевих панів, дійові особи одного з ворогуючих таборів приймають рішення звернутися “на саму гору” — з надією, що тільки там розсудять по справедливості…
Ні, це не фабула театральної п’єси, а справжня драма, яка вже не перший рік розігрується просто неба під стінами Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки на місці колишнього театрального скверу. У самому центрі Києва всього лише за квартал від Хрещатика тривалий час кияни й гості столиці спостерігають характерний зелений дерев’яний паркан, за яким ведуться будівельні роботи. Останнім часом на скандальному будівництві біля станції метро „Театральна”, що є безпрецедентним за кількістю порушень, зосереджено увагу чи не усієї громадськості столиці. Лише за останній місць тут пройшло кілька акцій протесту за участі акторів театру, активістів громадської ініціативи „Збережи старий Київ” і місцевих жителів. До яких, нарешті, долучилися й представники мерії, знову пообіцявши припинити будівництво – цього разу ніби-то остаточно і назавжди.
Боротьба за маленький „п’ятачок” дорогої столичної землі на перетині вулиць Б.Хмельницького та Пушкінської триває вже дев’ятий рік — з того самого часу, як у 2003 році цю ділянку було передано в оренду на 25 років ТОВ „Альянс-Центр”, який намагається втілити на ній проект будівництва чотириповерхового торговельно-офісного центру. За цей час завдяки зусиллям місцевої громади будівництво кілька разів вдавалося призупинити, довівши його незаконність. Рішенням прокуратури було визначено, що будівництво ведеться з порушенням державних будівельних норм при проектуванні, чинних правил забудови столиці, відсутності дозволу органу з питань охорони історичного середовища, що є обов’язковим згідно з рішенням Київради, а також ігноруванням інтересів жителів будинків, прилеглих до будівництва, і небезпекою руйнування станції метро„Театральна”.
Втім, прибрати паркан і відновити театральний сквер киянам так і не вдалося, адже невдовзі після того, як у 2007 році Київрада продала спірну ділянку компанії-забудовнику, за парканом знову з’явилися будівельники. Увесь цей час громадськість активно продовжувала боротися проти продовження будівництва, збираючи підписи і оббиваючи пороги різних інстанцій. Часом будівництво припинялися, але через невеликий термін на майданчику знову з’являлися робытники і зведення об’єкта знову відновлювалося. Таким чином, хоча й дещо повільно, забудовникам вдалося довести бетонну конструкцію споруди до запланованих чотирьох поверхів і приступити до наступної стадії будівництва, яке набрало досить швидких темпів. Останні тижні роботи тут тривають цілодобово – таке враження, що замовники навмисно підганяють будівельників у відповідь на офіційні заяви про закриття будівництва.
Нагадаємо, що 29 грудня минулого року члени містобудівної ради заборонили будівництво, а на початку лютого цього року голова Київміськдержадміністрації Олександр Попов заявив, що наведе порядок на всіх скандальних будівництвах у Києві. Зокрема, стосовно будівельного майданчика біля станції метро „Театральна” ним було сказано, що будівництво зупинено, а до 20 лютого воно буде законсервовано, а згодом демонтовано, як таке, що визнано незаконним і небезпечним.
За оцінками фахівців будівництво, дійсно є прямим порушенням усіх містобудівних норм і правил. Зокрема, з цим погоджується і колишній головний архітектор столиці Микола Жариков. За його словами, офісну будівлю будують всього за 6 метрів від фасаду іншої будівлі ( за норми не менше 20 метрів) – 7-поверхового пам’ятника архітектури радянського періоду, в якому мешкали сім’ї багатьох відомих артистів та театральних діячів. З іншого боку, нова споруда майже впритул прилягає до триповерхового будинку ХІХ століття, що колись розташовувався на території приватного колегіуму ім. Павла Галагана і має історичну цінність. Його фундаменти, а також підвали театральної будівлі вже зараз опинилися у небезпечному стані – їх постійно підтоплюють ґрунтові води, створюючи загрозу руйнування цих історичних споруд, які на відміну від новобудови стоять не на палях, а на старих стрічкових фундаментах. Крім того, під загрозою обвалу і станція метро „Театральна” – її касова зала розміщена якраз під будівельним майданчиком, де ведуться роботи. „Але головне, — наголошує архітектор, — це етичний фактор – адже будівництво порушує усі існуючі норми етики людських відносин”.
Але схоже, що крім колишнього головного архітектора столиці, людські відносини хвилюють лише жителів прилеглих будинків і театралів, яких у мерії активно підтримує хіба що голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець. Зі свого боку депутат повідомив, що за його ініціативи був підготовлений проект рішення щодо визначення охоронної зони навколо Національного академічного театру російської драми ім. Л.Українки, відповідно до якого будівельні роботи планують обмежити на 4,64 га навколо цього закладу культури.
За його словами, відповідно до проекту рішення, до охоронної зони театру ім. Л.Українки увійдуть: будинок колишньої Фундуклеївської жіночої гімназії, де вчилась Анна Ахматова, флігель, де проживали відомі театральні діячі (зокрема, корифей оперної сцени Юрій Гуляєв), історичний будинок колишньої колегії ім. П. Галагана, будинок по вул. Пушкінська, 19 — один з небагатьох у Києві зразків конструктивізму та інші, які створюють архітектурний ансамбль цього перехрестя. „Якби навколо всіх пам’яток, які підлягають збереженню, в терміновому порядку встановили охоронні зоні — це б повністю зберегло центр міста від забудов, які руйнують історичний ареал”, — прокоментував ситуацію О. Бригинець, зауваживши, що „влада, на жаль, не поспішає із підготовкою відповідних документів”.
Наразі, попри усі офіційні заяви про припинення будівництва, актори театру ім. Л. Українки і жителі прилеглих будинків, які щодня спостерігають будівельний майданчик зі своїх вікон констатують, що будівництво й надалі активно триває, але переважно вночі. „А Васька слухає, та їсть, — знаходить епітет для ситуації, що склалася навколо скандального будівництва під стінами театру народний артист України Микола Рушковський, — інакше, як можна пояснити, що всі говорять, що будівництво незаконне і зупинене, а воно триває цілодобово?” За словами представника театральної трупи, противники будівництва вичерпали усі можливі аргументи і доводи. „За ці роки було все — і неодноразові виступи і акції проти незаконного забудови колишнього театрального скверу, і звернення в різні інстанції, зокрема в прокуратуру і органи місцевої влади, — резюмує представник театральної трупи, — але, на жаль, це ніяк не наближає нас до фіналу”. За його словами, саме тому й з’явилася ідея звернутися із відкритим листом до президента Росії з проханням захистити театр Російської драми від небезпечного будівництва біля метро „Театральна”, що здійснює компанія, власником якого є російський бізнесмен Вагіф Алієв.
“До Дмитра Медведєва ми звертаємося з проханням захистити Національний академічний театр російської драми ім. Л. Українки від будівельної ініціативи почесного консула РФ В. Алієва, який зневажливо ставиться до української культури і національної спадщини,” — прокоментував звернення всього творчого колективу заступник директора театру Борис Рябін. За його словами, під листом до російського президента підписалися більше 80 працівників театру, які намагаються завадити не лише руйнуванню історичної споруди, в якій знаходиться театр, а й протистояти знищенню культурного та архітектурного середовища, сформованого в цьому історичному куточку Києва протягом кількох століть. Тепер захисникам театру доводиться тільки гадати — скільки дій ще залишилося до фіналу. Але вже дуже хочеться нарешті почути: вистава закінчилася, світло, завіса, оплески…