Внаслідок чергового газового конфлікту між Росією та Білоруссю перед Європою постала проблема недоотримання блакитного палива. Суперечка двох держав, з приводу «хто кому більше винен» за транзит та постачання призвела до скорочення постачання газу в Європу через територію Білорусі. У цей час Україна запропонувала свої альтернативні послуги щодо транспортування газу до Європи в обхід Білорусі. Але які наслідки це може мати для нас? />
Скоро Росія буде відзначати круглу дату — 10-й числом нафтогазовий конфлікт із сусідніми державами впродовж останніх 5 років. Газові суперечки із Білоруссю 2010 року стали щонайменше шостим нафтогазовим конфліктом для Росії за пів десятиліття. Останнє протистояння почалося з 21 червня, коли російська компанія «Газпром» повідомила Єврокомісії про можливі проблеми з постачанням газу через конфлікт із Білоруссю. До того російська сторона висловила занепокоєння наявним у Білорусі боргом за спожитий газ у розмірі 190 мільйонів доларів. А вже 22 червня о 9 годині ранку «Газпром» ввів обмеження на постачання газу до Білорусі, які склали 30% від добового обсягу.
У відповідь президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що російська сторона несумлінно сплачує за транзит російського газу через територію його країни до Європейського Союзу і тому заборгувала 260 мільйонів доларів, а також дав розпорядження перекрити вентилі ГТС Білорусі. Лукашенко запропонував провести взаємозалік боргів за вже поставлений у Білоруссю російський газ і за транзит. «Ми вам дамо $192 мільйонів, а ви нам $260 мільйонів. Проведете залік, різницю перекажете нам. Тоді закриємо це питання», — запропонував Лукашенко під час зустрічі із міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим у Мінську.
Однак взаємозаліку не відбулося і 23 червня скорочення добового постачання газу до Білорусі з РФ збільшилось до 60%, а країни ЄС потрохи почали відчувати наслідки перекриття транзиту. Першою про скорочення постачання газу на 30% заявила Литва і повідомила, що готується імпортувати газ через сусідню Латвію. Втім за станом на 24 червня, Білорусь розрахувалася з «Газпромом» і той відновив подачу блакитного палива в повному обсязі.
Оцінюючи цей конфлікт, українські експерти в один голос констатували: економічні проблеми цього разу були на другому плані, а істинними його причинами є політичні неузгодженості. Аналітики Центру Разумкова, а також Інституту публічної політики пов’язують нинішню ситуацію із відмовою Білорусі від вступу до митного союзу із Росією та Казахстаном, який має бути створений 1 липня цього року. Білорусів не влаштовують 12 пунктів угоди, які, як вони вважають, можуть завдати втрат їхній економіці. Серед них — експортне мито на нафту, високі ціни на газ, неконкурентні умови в тендерах держзакупівель та інше.
А Україна не спить
Споглядаючи за цими подіями, український уряд згадав, що під час газової війни у 2009 році Росія збільшила постачання блакитного палива саме через білоруську газотранспортну систему. Прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив про готовність української ГТС почати перекачувати додатково 15-30 тисяч кубометрів газу до Європи у разі загострення російсько-білоруського конфлікту. Через Білоруссю до Європи надходить 20% всього російського газу і його обсяги у цьому році мають скласти 44,5 мільярда кубометрів. Європейський Союз оцінив таку заяву позитивно і під час надання офіційних оцінок цього газового конфлікту у Брюсселі підтвердили, що Європа має технічні можливості прийняти додатковий газ з України і готова до цього. До того ж, як зазначив колишній радник прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з енергетичних питань Олександр Гудима, радянська газотранспортна система, яка після розпаду СРСР дісталась у спадок Україні та Білорусі, передбачала можливості прокачування усіх обсягів газу до Європи через Україну у тому разі, якби на білоруській ГТС сталася аварія.
Тим часом, на думку екс-посла України в Білорусі Ігоря Ліхового, Російська Федерація розраховувала на таку реакцію Києва і весь розвиток газової війни із Білоруссю був прорахований Кремлем. Він також вважає, що якби у керівництва Росії не було б впевненості у тому, що Україна вчинить саме так, то цей конфлікт взагалі б не розпочався. Дипломат нагадав, що за Президента Віктора Ющенка між Києвом та Мінськом були налагоджені міцні контакти, однак після приходу нової влади вони були втрачені. З іншого боку, тісніша співпраця Києва із Росією дозволили Кремлю зробили і ставку саме на такий розвиток ситуації. На думку екс-посла, позиція України під час цього протистояння може позначитися на її відносинах з Білоруссю
Експерт з енергетичних питань Центру Разумкова Олександр Омельченко вважає, що питання збільшення прокачки газу до Європи через Україну можна було б врегулювати і не надаючи проблемі публічності. За його словами, збільшення тиску та обсягів постачання газу вирішується на рівні об’єднань диспетчерських управлінь «Газпрому» і «Нафтогазу». Таким чином, вважає він, можна було б збільшити постачання газу в Європу, не створюючи проблем для європейського споживача і українсько-білоруських відносин.
Якби ж обсяги прокачування газу до Європи через Україну були збільшені, це дало б додаткове надходження коштів в український бюджету розмірі приблизно 86,4 мільйона доларів, вважає директор українського Інституту публічної політики Віктор Чумак. Разом із можливими економічними вигодами, за його словами, Україна вже домоглася покращення свого іміджу серед країн Європи. Адже тепер в очах європейського споживача Україна набула образу надійного союзника Європи, який у складних ситуаціях зможе допомогти знайти розв’язання проблеми. Окрім того відбулося покращення відносин із Росією, хоча в перспективі вже не слід очікувати покращення українсько-білоруських відносин. Водночас експерт вважає, що стратегічно Україна вчинила неправильно, адже з огляду на регулярність нафтогазових конфліктів між Росією та країнами, які перебувають у зоні її впливу, вона рано чи пізно також стикнеться з енергетичною кризою. А оскільки і Україна, і Білорусь є енергозалежними країнами транзитерами, які разом поки що займають монопольне становище у постачанні російського газу в Європу, потрібно було б виробити із Мінськом спільний план дій на випадок конфліктних ситуацій з Росією, вважає Віктор Чумак.