Уже чимало сказано, що газові контракти із російським “Газпромом”, підписані 19 січня минулого року — найсуворіші для України за всю історію наших газових відносин. Згідно з домовленостями, при недоборі російського газу Україна сплатить штраф, при затримках в оплаті — знову санкції і перехід на передоплату. І це не говорячи про те, що уряд зобов’язав “Нафтогаз” викупити в “Газпрому” борг “РосУкрЕнерго” не менше, ніж в 1,6 млрд доларів. Ситуація дещо покращилась наприкінці листопада минулого року. Тоді до контрактів були внесені зміни щодо обов’язкових обсягів споживання газу – вони були зменшені до 33,7 мільярда кубометрів на рік. Також була отримана незначна знижка на ціну в 2010, за що ми пообіцяли не підвищувати вартість транзиту. Та в цілому, з огляду на базову ціну в 450 долів за тисячу кубометрів, ситуацію це не дуже змінило. Українські експерти в один голос волають, що ці умови нестерпні і контракти мають бути в найкоротший термін переглянуті. />
Ситуація може змінитися з приходом нового Президента. Відома однозначна позиція нинішнього лідера перегонів Віктора Януковича — газові угоди мають бути якнайшвидше переглянуті в бік покращення умов для України. Можна припустити, що саме для цього Віктор Янукович озвучив тезу, про згоду на створення газового консорціуму за участю Росії та підтримки будівництва газопроводу «Північний потік», який сусідня країна прокладає в обхід української території. Натякає на можливість перегляду контрактів і голова правління компаніїї «Нафтогаз України» Олег Дубина. За його словами, в української сторони є відповідні аргументи, які можуть змусити «Газпром» сісти за стіл переговорів. Однак, Олег Дубина жодного разу такі аргументи не навів. Експерти пояснюють його мовчання бажанням не «розкривати козирі» до початку переговорів і не дати російській стороні додатковий час, щоб підготуватись для відповіді.
Втім, зважаючи на поведінку російської сторони та заяви голови правління «Газпрому» Олексія Міллера, там і не думають переглядати контракти. Міллер постійно підкреслює, що “Газпром” виконує всі умови договору вчасно і без жодних затримок, тож підстав для перегляду й бути не може. За словами енергетичного експерта Олександра Тодійчука, “Газпром” вже зараз готовий відстоювати позицію чинних контрактів у європейських та міжнародних судах, адже ця угода і за обсягами поставок і за ціною є найвигіднішою серед всіх європейських угод, які він має. Водночас Олександр Тодійчук вважає, що з огляду на вартість газу Україна скоро розпочне диверсифікувати джерела його постачання, розробку власних газових родовищ, купівлю скрапленого газу та пошуки альтернативних енергетичних джерел. Це невигідно Росії, тому, на його думку, “Газпром” однозначно піде на перегляд контрактів: «Куди ж йому втрачати найвигіднішого клієнта?», — риторично запитує експерт.
В IV кварталі 2009 року середня ціна на російський газ для Європи складала 224 долари за тисячу кубометрів, у І кварталі цього року вона складе близько 280 доларів, в той час, як для України ця ціна аж 303 долари. Якщо деякі прогнози ціни на нафту до кінця року виправдаються, то, за оцінкою фахівців, у ІІ кварталі Україна буде сплачувати за нафту 334 доларів, в ІІІ — вже 339, а в IV — 324 долари. При цьому ціна для Європи буде навпаки – зменшуватись. Енергетичний експерт, заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев наголошує, що заяви Росії про те, що Україна отримала середньоєвропейську ціну, не відповідають дійсності. “Газпром” декларував, що у IV кварталі 2008 року ціна для Європи складала 500 доларів за тисячу кубометрів, однак, стверджує експерт, насправді у винятковому випадку вона складала 481. І це, на його думку, може стати реальною підставою для перегляду контрактів.
Також для перегляду контрактів можна піти і на створення спільного українсько-російського газового консорціуму для постачання газу в країни Європи. Головною метою при створення консорціуму, на думку провідного експерта з енергетичних питань Центру Разумкова Володимира Омельченка, є зважений підхід. Так Україна має взяти, як гарантію діяльності консорціуму взамін на 50% активів української газотранспортної системи — 50% російських газовидобувних компаній. Це, за словами експерта, був би той принцип паритетності, який не дасть можливості втратити українську ГТС і мати при цьому рівноправні відносини із партнером.