Попри те, що Верховна Рада вилучила норму антикризового закону про заморожування процесу приведення мінімальної зарплатні у відповідність до прожиткового мінімуму до 2011 року, представники Міжнародного валютного фонду все ж таки не побачили перешкод для надання 16,5 млрд. доларів кредиту нашій країні. Хоча, як відомо, саме цей факт був однією з умов позики.
Тимошенко і Яценюк – позику все одно не використаємо
Отже, яким би не був суворим МВФ, а гроші в країну, схоже, підуть. Однак запитання чи потрібен Україні цей багатомільярдний кредит, все ж таки залишається. Відповідь на нього виглядає ще й доволі кумедною після оприлюднення Прем”єр-міністром Юлією Тимошенко та Головою Верховної Ради Арсенієм Яценюком своїх переживань з приводу того, що Україна не використає повністю кредит МВФ, якщо його і буде взято. />
Голова Верховної Ради взагалі каже про те, що Національний банк може в будь-який момент і без кредиту МВФ вийти на міжбанк "і продати стільки доларів, скільки потрібно, щоб утримати валютно-обмінний курс". Водночас він не бачить жодної загрози для економіки України в разі отримання цього кредиту. Отже, якими є "за" та "проти" такого великого запозичення?
Сам МВФ вважає кредити шкідливими
Слід сказати, що незалежний аналіз самого МВФ ще декілька років тому показав, що довгострокове використання кредитів може принести більше шкоди, аніж позитиву. У документі, який було спеціально оприлюднено з цього приводу Рахунковою палатою організації, стверджується, що країни, які розраховують на постійну підтримку, в меншій мірі відчувають потребу вирішувати свої довгострокові проблеми. Роль МВФ у визначенні політики таких країн може негативно впливати на їхню здатність самим формулювати економічні програми. Таких країн у світі чимало: яскравими прикладами слугують, скажімо, Аргентина та Бразилія. Остання постійно бере кредити МВФ, які їй частково "прощаються". Тим самим Бразилія, як стверджують міжнародні економісти, дуже мало розвивається сама, сподіваючись на зовнішню допомогу та нагромаджуючи кожного року ще більше різних проблем.
Розігріта економіка потребувала грошей
Слід сказати, що Україна також неодноразово отримувала позики від Міжнародного валютного фонду, а також інших закордонних фінансових установ. Як вважає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь, іноземці із задоволенням надавали кошту доволі потужному ринку, що постійно розвивався, роздмухуючи попит і стимулюючи економічне зростання. Економіст пояснює минулорічне зростання ВВП на 7,6% значною мірою зовнішніми вливанням. Приміром, обсяг прямих іноземних інвестицій торік збільшився на 14 млрд. доларів. Всі ці факти стимулювали імпорт, а також полегшували кредитування населення комерційними банками за різними програмами – іпотека, купівля авто, споживчих товарів тощо.
Але поряд з цим відбувалося і збільшення зовнішнього боргу і упродовж 2007 року цей показник збільшився на 30 млрд. доларів. До того ж зовнішньоторговельний дефіцит сягнув 5,6%, а цього року, за деякими оцінками, він очікується на рівні 10%.
Левова частка боргу — приватна
Загалом, за даними урядових джерел, на 1 липня цього року Україна заборгувала понад 100 млрд. дол. Як бачимо, сума чимала. Але з цих грошей частка державного боргу складає лише 14,8 млрд. дол., а решта – борг приватних компаній, фірм, установ. З урахуванням цього, вважається, що близько 85 млрд. дол. грошей напозичав український бізнес. Чи йшли ці гроші на розвиток комерційних банків? Схоже, таку думку можна поставити під сумнів. Хоча, звичайно, якийсь відсоток грошей все ж таки надходив до комбанків для підтримання їхньої ліквідності.
До того ж на даний час населення країни вклало в систему наших банків понад 320 млрд. грн. або трохи більше 50 млрд. дол. за курсом 1 дол.=6 грн., що означає, що банківська система чудово почувалася і без зовнішніх вливань. Можна погодитися, що останніми роками комбанки, як кажуть, "роздавали наліво й направо" кредити, в тому числі й іпотечні, але і за такої роздачі ресурсу повинно було б вистачити на багатьох, враховуючи українські чималі відсоткові ставки за позиками.
Гроші в офшорах?!
Отже, виникає запитання: куди ж поділися немалі гроші з рахунків комерційних банків? Як вважає чимало чесних економістів, значну частину коштів комбанків українські олігархи тримають в офшорних зонах. Інша ситуація у комерційних банків, які, по суті, належать іноземним компаніям, наприклад, "Укрсоцбанк", "Райфайззен банк Аваль" тощо. Це підтверджують і спеціалісти інвесткомпанії "Сократ", які вважають, що саме ці банки зможуть самостійно залучати кошти, а відтак — основну частину кредиту від МВФ можна буде спрямувати на зміцнення курсу гривні.
Але все ж таки рятувати банки доведеться. І про це свідчить випадок із "Промінвестбанком", хоч його аж ніяк не пов’язують із економічною кризою. Хіба що для підтвердженнятого, що банківська криза є штучною. Якби власники банків, з їхніми претензіями “на Європу”, по-європейськи підходили до їхнього управління і не “вимивали” кошти на "бананові" острови, то нічого поганого з ними не сталося. А так можна "поплакатися" і отримати ще кредитних грошей.
Враховуючи все це, можна припустити, що кредит МВФ стане ще однією "дозою" для окремих суб”єктів банківсько-фінансової системи, яка мало чим допоможе країні. Якщо у комерційних банків, за всіма розрахунками, кошти повинні бути, а Нацбанк має достатньо засобів, щоб підтримувати гривню, то на що ж тоді потрібен кредит від МВФ?