Для здійснення програми економічних реформ українській держслужбі необхідна «свіжа кров». Саме про створення президентського кадрового резерву йшлося у виступі глави держави під час засідання Ради регіонів у середу, 23 червня. Віктор Янукович повідомив, що виховання нових управлінців розпочнеться з селекції обдарованої молоді, котрій буде надана можливість навчатися державним коштом не лише у вітчизняних, а й у топових закордонних університетах. За його словами, по закінченні навчання молодь буде залучена до роботи в українських органах влади на всіх рівнях. />
Кадрова проблема в Україні дійсно на часі – підтвердив у коментарі ГолосUA президент Центру системного аналізу і прогнозування Ростислав Іщенко. «Гадаю, що проблема стоїть доволі гостро, хоча б тому, що у останні п’ять років проводилася досить волюнтаристська кадрова політика. Відомо, що лише у 2005 році з органів державного управління було звільнено близько 20 тисяч осіб. Зрозуміло, що далеко не всі з них повернулися на державну службу. Знов-таки, поступово вимивалися підготовлені за радянської влади кадри, хтось пішов на пенсію, хтось у бізнес. А організованої системи підготовки фахівців для державної служби, такої, яка існувала у Радянському Союзі, в Україні створено не було», — зазначив він. За словами експерта, погіршило ситуацію й те, що у останні роки рівень підготовки в українських вишах помітно знизився. Це видно по тому, що скоротилася кількість іноземних студентів, які навчаються в Україні.
Однак, на думку фахівця, проблему кадрового голоду швидко вирішити не вдасться, адже тільки для навчання спеціаліста потрібно мінімум 5-6 років. «Навіть якщо студенти будуть проходити за кордоном післядипломну підготовку або навчатися два останні роки, все одно це розтягнеться на довгий час, не враховуючи потреби у певній виробничій практиці. Тобто, у кращому разі, на термін 5-10 років. І лише тоді ми отримаємо нове покоління кадрів, готових зайняти середні ланки. Не говорю вже про вищі, для яких необхідний досвід державного управління», — наголосив президент Центру системного аналізу і прогнозування. Р. Іщенко вважає, що кадрову проблему треба вирішувати комплексно, підвищувати престиж держслужби, створювати умови, коли вона стане цікавою талановитій молоді. «Адже сьогодні людина, яка йде у бізнес, протягом 3-4 років досягає значно більших успіхів, у тому числі й матеріальних, ніж держслужбовець за той самий період», — додав він.
Натомість, директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко вважає, що включати молодь, виховану у західних університетах, до старої, наскрізь прогнилої й корумпованої системи влади в Україні взагалі марно. «Щодо кадрового потенціалу – тут усе набагато складніше, ніж просто проблема персоналій, мовляв, там «погані» люди працюють. Справа у тому, що система наскрізь корумпована. І навіть якщо нова людина у неї потрапляє, якщо це не рівень, скажімо, президента або прем’єр-міністра, то вона змушена грати за тими правилами, які існують у системі, тобто, за правилами корупції. Або її просто звідти виживуть, є дуже багато способів це зробити», — підкреслив він.
Андрій Биченко вважає, що за наявних реалій фінансування закордонної освіти може хіба що пробити ще одну «діру» у держбюджеті, бо навчання власних нащадків за державний кошт є вкрай спокусливим для правлячої еліти. «Усе буде залежати від реалізації. Насправді, це може призвести й до намагання навчити власних дітей у престижних університетах за державний рахунок. Зловживань виключати абсолютно не можна», — впевнений експерт. Хоча теоретично це є непоганої ідеєю, яка практикується в країнах Близького Сходу, наприклад, Об’єднаних Арабських Еміратах, Кувейті, і зараз цим шляхом йде Грузія та Китай, додав він.
На даному етапі, на думку фахівця, українська влада потребує не «терапевтичного», а, скоріше, «хірургічного» втручання. «На мій погляд, для того, щоб державна машина працювала ефективніше, перш за все необхідна реальна боротьба з корупцією. Не на рівні гасел, на рівні конкретних справ. Коли всім видно, що корупція є, а справ, тобто покараних, за неї немає – очевидно, щось неправильно працює», — наголосив він. Для цього, вважає А. Биченко, потрібен загальний перегляд функцій державного апарату: «Треба, де це можливо, ліквідувати дозвільну систему і залишити за державою лише реєстраційні функції. Скрізь, де це тільки можливо, треба впровадити інформаційні технології, щоб один програміст працював замість сотні чиновників». Існує багато сфер застосування цього – від загального списку Реєстру виборців до загальнонаціонального Земельного кадастру – вважає директор соціологічної служби Центру Разумкова. При цьому повинні існувати однакові правила для всіх, щоб система могла працювати автоматично. «І це набагато краще поліпшить роботу державного апарату, ніж ті нововведення, які пропонуються. Особливо, якщо врахувати й дотичні до цього зміни у Кодексі законів про працю, у Податковому кодексі, зі збільшенням фактично неконтрольованого впливу держави. Якщо цього не буде, всі інші намагання ні до чого хорошого не призведуть», — переконаний Андрій Биченко.