Із часів незалежності України було прийнято близько 150 законів, спрямованих нібито на поліпшення сільської інфраструктури та покращення рівня життя в сільській місцевості. Але це так і не змогло змінити ситуацію. Натомість маємо скорочення сільського населення майже на 2 млн. осіб, вимирання сіл (щорічно з карти України зникає в середньому 25 сільських населених пунктів), збільшення кількості безробітних.
Статистика свідчить, що з 29 835 населених пунктів у близько 430 проживає лише 10 – 50 жителів; у 12 560 населених пунктах соціальна інфраструктура перебуває у незадовільному стані; 220 сіл втратили статус населених пунктів. Найбільша кількість таких – у Полтавській (24), Миколаївській (23), Дніпропетровській (21) Чернігівській (20), Кіровоградській (20) областях.
Майже 30 відсотків безробітних живе в сільській місцевості. Найвищий рівень безробіття серед молоді (53,5% сільського населення у віці 15-29 років, за даними проекту ЄС «Аналіз аграрного сектора України»). Більша частина сільського населення працює поза межами місця свого проживання.
Щодо розвитку сільських територій Україна орієнтується на ЄС.
У країнах Євросоюзу давно зрозуміли, що сільська місцевість за правильного підходу приносить немалий доход. Європа розуміє поняття «сільський розвиток» як збільшення конкурентноздатності аграрного сектора, поліпшення стану навколишнього середовища та якості життя в сільській місцевості. У країнах ЄС уже впроваджуються заходи із розвитку села, розраховані на 2007-2012 рр.
Заступник голови Держкомзему України Антон Третяк переконаний, що недосконалі рішення у сфері зокрема земельних відносин викликають резонні запитання: хто має право на доход, право на капітальну власність? Не визначені на законодавчому рівні умови довгострокової оренди землі, анулювання договорів, суттєвого підвищення орендної плати. Замість договорів оренди укладаються якісь тимчасові угоди, що ніде не фіксуються. Або у договорі про оренду зазначаються «копійки», а реально сплачуються немалі суми із рук в руки. Отже, не розвиваючи економічні відносини, на думку Антона Третяка, країна не отримує від землі, як капіталу, того доходу, який би вона могла дати. /> У тому ж Євросоюзі найбільший доход селяни отримують від обороту своїх земельних прав. У нас цей інститут найслабший з точки зору економічних відносин.
Живемо «на золоті» й нарікаємо на бідність?
Українська земля славиться сприятливим кліматом та чорноземами, що ідеально підходять для розвитку сільського господарства. Та неправильне, нераціональне використання земельних ресурсів може призвести до зменшення родючості українських грунтів. У 850 районах 60 відсотків сільськогосподарських угідь сконцентровано в руках інвесторів, які не вкладають коштів у раціональне землекористування. Законодавча база не уточнює, яким має бути порядок капіталовкладень інвестором в орендовані землі під меліорацію, багаторічні насадження, протиерозійні гідротехнічні заходи тощо. Також неврегульована система податків.
Занепад сільської місцевості (а також земель, які не потрапили під «пайовку»), що становить понад 90% всієї території української держави становить величезну проблему для України. Лише оптимізація землекористування та правильно вкладені інвестиції, що приносять прибуток, зможуть вирішити нині існуючу проблему.
Як сьогодні використовуються землі, що втратили статус «населеного пункту»? Більшість напівпорожніх сіл прикріплені до ближніх, економічно спроможніших, деякі передані до земель запасу, дуже малий відсоток відведені під фермерські господарства та пасовища. Та величезна територія покинутих сіл ніде не використовується, перетворюючись на пустку. Отже, втрачається величезний земельний потенціал, що міг приносити власникам чи державі прибуток. Держкомзем пропонує свій варіант експлуатації пустуючих земель: видобуток мінералів, заліснення, сінокосіння, випасання худоби, постачання водних та інших природних ресурсів, а також використання земель під сільськогосподарські угіддя. Удосконалення земельних відносин у сільській місцевості передбачене концепцією Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року, яку Кабінет Міністрів схвалив червні нинішнього року. Крім того залишається невирішене питання: що ставити на перше місце – відновлення сільськогосподарського виробництва чи використання тих земельних ресурсів, які не залучені у виробництво?
Однак, як вважає народний депутат-комуніст Ігор Алексеєв, все те, що відбувається зараз в земельній сфері доводить, що політика нинішньої влади неефективна і практично веде до краху аграрного сектору, його остаточного занепаду. На його думку, вимирання сіл — це по своїй суті вимирання країни. Якщо така тенденція буде спостерігатися і надалі, то країна залишиться не тільки без сіл, а й без повноцінних міст. Тільки відновлення великотоварних сільськогосподарських підприємств на занедбаних територіях, вважає Ігор Алексєєв, зможе врятувати Україну.