Якщо в старі добрі часи в будинках культури «крутили» дискотеки, які зачиняли о 23.00, то в останні 15-18 років у країні з’явилося чимало нічних клубів, що працюють «до останнього відвідувача». У Європі такі заклади – це, насамперед, музика і відпочинок. Там заборонено займатися проституцією. Хоча в деяких країнах вона легалізована, а спеціалізовані заклади – так звані «будинки терпимості» – навіть сплачують податки. Люди, які хочуть сексуально розслабитися, ідуть не в клуб, а у відповідний заклад. Сита Німеччина має легальний секс-бізнес з доходом у 14 мільярдів доларів на рік. Але це не тільки гроші, це ще й питання суспільної моралі, яка виставляє свою планку. В Україні ж зовсім інша ситуація. За даними громадських організацій, у вітчизняній секс-індустрії задіяні не менше, ніж 250 тисяч жінок, за кордоном наших – ще понад 100 тисяч. Іноземці знають, що в нашій державі багато красивих, легкодоступних дівчат, з якими можна добре розважитися. А коли 2005 року Україна скасувала візовий режим для іноземних громадян, українські жінки та дівчата стали ще доступнішими.
Всеукраїнська громадська організація FEMEN розробила програму під назвою «Україна – не бордель!», спрямовану проти секс-туризму в нашій державі. Оскільки секс-індустрія найбільше паразитує у сфері розваг, розробляються заходи, які, на думку активістів, допоможуть розважальній сфері стати більш консервативною і не допускати розбещування молодого покоління. Так, цього літа українські програмісти розробили комп’ютерну програму БОРДЕЛЬ.NЕТ, яка блокує порносайти в Інтернеті. А на початку жовтня жіночий рух FEMEN розпочав боротьбу з секс-індустрією в нічних клубах України. Досвід показує, що саме в нічному житті українських міст нерідко знаходить своє місце ринок сексуальних послуг. Часто дівчата приходять у клуби не тільки для того, щоб відпочити і послухати музику, а й щоб «підчепити» першого-ліпшого хлопця з грошима. Іноземні гості знають, що саме в нічних клубах можна «вигідно» познайомитися з перспективою сексу в готелі. Для цього потрібно лише витратитися на алкоголь та купити трохи їжі. Діє так зване приховане «знімання».
Акцію «Україна – не бордель!» підтримав епатажний і авторитетний німецький музикант Хельмут Гайер, відомий, як ікона німецького техно Dj Hell. Він представив міжнародну соціальну програму «DJ HELLp». «Я зрозумів, що в цій країні нічні клуби – це місце, де розвивається проституція. Ді-джей – серце клубу, тому він повинен говорити про це», – заявив Гайер. Він презентував відеозвернення до своїх фанів, до українських і закордонних музикантів, ді-джеїв, власників лейблів і клубів із закликом підтримати ініціативу й приєднатися до руху «DJ HELLp». Українським ді-джеям також запропонували приєднатися до акції і своїм авторитетом впливати на молоде покоління. Активісток уже підтримали український Dj Джозеф та київський нічний клуб «Хліб».
Секс-туризм не передбачений у вітчизняному законодавстві – тобто в Україні немає закону, де була б передбачена відповідальність за «приховану проституцію». Саме на цьому й вирішили акцентувати увагу FEMENістки. Разом з Dj Hell вони влаштували «Техно-бунт» під стінами Верховної Ради. Це, мабуть, один з найкреативніших бунтів за всю історію України. Dj Hell виконував свої треки, а студентки-дизайнери вийшли у власноруч створеному одязі, що гіперболізовано уособлював вбрання повій. На кожній з дівчат була табличка з написом «Україна – не бордель!» різними мовами. Хлопці, перевдягнені в «сутенерів», ходили з валізами, на яких було написано: «Наші дівчата – не товар». Однією з родзинок яскравого мітингу став виступ танцювального гурту Santi Dance Project. Танцем-виставою було проілюстровано боротьбу правоохоронних органів із проституцією. Для того, щоб привернути більше уваги, влаштували також фаєр-шоу. Загалом, дійство під стінами парламенту було схоже на нічний клуб із ді-джеєм та танцполом, де невдоволена молодь за допомогою танців намагалася «достукатися» до законодавчих органів.
Наскільки акція виявиться дієвою, покаже тільки час. Адже перш за все потрібно змінювати психологію суспільства, яке допускає, що дівчата можуть легко віддаватися за склянку «Мартіні», не розуміючи, наскільки це принизливо. Хоча насправді це негативне явище виростає зі складного соціального становища в державі. В Україні наростає безробіття, праця стає дедалі низькооплачуванішою. Діти зі шкільної лави бачать, як працюють їхні батьки, рахуючи копійки до наступної зарплати, і надто швидко стають дорослими. Більшість населення України не має жодної впевненості в завтрашньому дні. Ось і користуються дівчата своєю молодістю і красою, на яку так западають ті ж іноземці. Вони часто просто прагнуть вирватися з бідності, яку їм гарантує рідна держава.
Клубна проблема, якої торкнулися FEMEN, – лише верхівка айсберга. Треба віддати належне активісткам, що вони відкрито заговорили про ті негаразди, які зазвичай у країні не помічають. Потрібні кардинальні зміни в українському законодавстві, підвищення життєвого рівня суспільства, відродження його занедбаної духовності. Та й з усього видно, здає позиції освітня система держави, яка майже не вчить «розумному, доброму, вічному», не виховує в майбутніх жінках почуття власної гідності. Звичайно, політична верхівка держави, як завжди, зайнята то політичними розбірками, то передвиборними перегонами. А час би спуститися на землю й зайнятися тими проблемами, задля вирішення яких українці й обирають свою владу. />