Європейська комісія порадила Україні підвищити пенсійний вік — аби було чим виплачувати пенсії. У доповіді щодо прогресу України у виконанні Плану дій у рамках Європейської політики сусідства зазначається, що через щорічне підвищення пенсійних виплат потрібно запровадити низку змін, аби стабілізувати пенсійну систему. Зокрема в Єврокомісії вважають, що українській стороні доведеться знизити розрахунковий коефіцієнт, підвищити пенсійний вік, а також зменшити розміри привілейованих пенсій.
Це – не перші такі рекомендації на адресу України. Подібне ми вже чули від Міжнародного валютного фонду, а перед тим у славнозвісних 170 рекомендаціях ООН вкотре повторила свою пораду щодо зменшення кількості пенсіонерів та збільшення відрахування до Пенсійного фонду приватними підприємцями.
За останні кілька років за підвищення пенсійного віку серйозно взялися у більшості країн Європи. Наприклад, регулярно підвищують поріг пенсійного віку на півроку в Естонії та Литві. Естонські жінки, як планується, до 2016 року йтимуть на пенсію в 63 роки — на рівні з чоловіками. У Литві поріг підвищують з 1995 року, і на сьогодні литовські жінки мають право на оформлення пенсії після 58,5 року, а чоловіки — 62,5. В цілому пенсійний вік за останні кілька років збільшився у різних країнах на термін від двох до семи років, проте в одних державах його було підвищено одразу (як-от, наприклад, у Польщі, Словенії, Угорщині, Грузії), а в інших — поступово. Найнижчий поріг серед країн Європи — в Україні, Білорусі та Росії.
Підвищення пенсійного порогу Україні також пропонують здійснювати поетапно. «Ніхто ніколи не казав, що це має бути зроблено миттєво», — підкреслила науковий співробітник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександра Бетлій. За її cловами, підвищувати пенсійний вік потрібно – як мінімум, аби врятувати економіку. Тут важливо зрозуміти поняття статистики середньої тривалості життя при виході на пенсію. «У нас така ситуація, що жінка виходить на пенсію і живе (на щастя, звісно) ще 25 років. І цей показник на сьогодні – один із найвищих у Європі. За кордоном цифри геть інші. Тому за такої умови, коли людину 25 років утримують на пенсії, вітчизняна пенсійна система вже просто не витримує, тим більше, зважаючи на факт старіння населення», — каже експерт.
А нагорі — проти
Тим не менш, в Україні ідея підвищення порогу виходу на пенсію відразу була сприйнята вороже. Одні, певно, зрозуміли її як намагання забрати у людей їхнє право на повноцінне пенсійне забезпечення, інші подумали про те, що подібна реформа точно на руку (чи то пак у кишеню) комусь із державних лідерів чи народних обранців.
Водночас і вищезгадані обранці вже встигли мало не одноголосно висловитися проти подібних змін. Тепер, за кожної згадки про необхідність проведення пенсійної реформи депутати (і політичні лідери в тому числі) згадують про «пунктик» підвищення пенсійного віку і застерігають «нерозсудливих» демографів і соціологів: в Україні, мовляв, люди до пенсії не доживають, а ви тут таке навигадували. Щодо політиків, то тут, варто розуміти, спрацьовує дещо відмінне від турботи про народ.
Натомість експерти застерігають: попри вже згаданий «український фактор» (мовляв, будь-які відхилення від норми – то лише на користь владі) пенсійна система України в катастрофічному стані. І причиною тому – щорічне зростання співвідношення між працюючими і пенсіонерами – до того ж, очевидно, не на користь працюючих.
За даними Державного комітету статистики, в Україні на 1000 осіб працездатного віку припадає 649 осіб непрацездатного віку. Передумовами цього негативного явища вважається зменшення народжуваності та стрімке зростання середньої тривалості життя осіб, які досягли пенсійного віку. За прогнозами, вже за п’ять років на пенсію вийде 3,131,999 українців, а вступлять у працездатний вік 2,398,150 осіб. Тенденція ця, як показують дослідження експертів, у наступні десятиліття лише розвинеться – а отже, якось в Україні може з’ясуватися, що пенсії пенсіонерам вже нічим буде виплачувати.
За підрахунками експертів, видатки до Пенсійного фонду таки зменшуватимуться — і через згадані вище причини, і зокрема, через низьку заробітну плату, через вже відомі намагання більшості роботодавців ігнорувати сплату податків, і… через технічний прогрес, який має властивість вивільняти робочу силу за рахунок техніки і технологій, а отже спричиняє зменшення відрахувань до фонду
Натомість багато що вибудовується навколо того, що, мовляв, значний відсоток українців не доживає до пенсії. Якщо йти за такою логікою, то виходить більшість жінок в Україні не доживає до 55 років, а більшість чоловіків — до 60. Тим не менш, за даними Державного комітету статистики, середня тривалість життя в Україні – трохи більша за 68 років. Втім якщо у цій цифрі взяти до уваги питому вагу тривалості жіночого життя, то може вийти, що рідко який чоловік доживає до пенсії. До того ж, в Україні залишається значним рівень смертності серед працездатного населення. Тобто, чимало людей робить відрахування до пенсійного фонду, щоб так цим ніколи і не скористатися. Але проблема не лише в цьому. />
Якщо не на пенсію, то куди?
Наразі набагато складніше в Україні з працевлаштуванням – це факт, як кажуть, відомий і без статистики. І як люди передпенсійного віку влаштовуватимуться на роботу за умови високої конкуренції з людьми молодшими і, до того ж, випускниками іншої освітньої системи, досить складно уявити.
Тому, на переконання глави правління Українського інституту соціальних досліджень Ольги Балакірєвої, поетапне підвищення порогу виходу на пенсію в Україні має реалізовуватись вже у післякризовий період. «Зараз робити підвищення пенсійного віку не варто, адже зросте і без того висока конкуренція на ринку праці – за рахунок людей пенсійного чи передпенсійного віку. Це дуже вдарить по молоді. Може, подібне стане можливим лише за рік-півтора», — вважає експерт.
До того ж, стверджує дослідниця, рішення уряду про підвищення пенсійного віку у нинішніх непростих економічних умовах може спричинити хвилю соціальних протестів. «Якщо сьогодні оголосити про те, що з вересня жінки працюватимуть до 60 років, то, звісно, без цього не обійтися. Проте якщо до справи підійти грамотно, підкріплюючи це інформаційним компонентом, ніяких протестів не буде», — наголосила вона.
У контексті згаданої проблеми виникає іще одне цілком логічне запитання: якщо змінюватимуть пенсійний вік, то яких категорій працівників це стосуватиметься? Загалом, як показує європейський досвід, винятків у такі ситуації немає. У Данії, наприклад, людина має право вийти на пенсію раніше зазначеного у законодавстві віку на 5 років – проте в такому випадку протягом цього періоду вона отримуватиме мінімальну пенсію, і лише після 5 років зможе отримувати той рівень пенсійного забезпечення, який вона заробила завдяки трудовому досвіду.
За словами Олександри Бетлій, якщо в Україні і впроваджуватиметься поетапно підвищення віку виходу на пенсію, то, швидше за все, зміни таки торкнуться усіх категорій працівників. «Згідно з пенсійним законодавством від 2004 року, певні пільгові пенсії, підвищені тощо, мають перекладатися на корпоративні недержавні пенсійні фонди», — каже експерт. За її словами, таким чином, категорії так званих пільгових пенсій фінансуватимуться не з резерву Пенсійного фонду держави. Адже, стверджує експерт, чимало колись державних підприємств у нас нині корпоратизовано. «Наприклад, всі шахтарі мають право виходу на пенсію завчасно, і держава в результаті фінансує їхні пенсії, тобто держава фактично крос-субсидує ті приватні підприємства, на яких вони працювали протягом певного часу. У більшості країн світу така практика категорично відкидається», — наголосила дослідниця.
Зрозуміло, що підвищення віку виходу на пенсію не може розглядатися як єдина зміна до пенсійної системи України. У нас чимало проблем, тісно пов’язаних із згаданою рекомендацією – це і підвищення соціального захисту населення, і зміни до системи медичного обслуговування, і, зрештою, покращення якості життя в цілому. І підвищення пенсійного віку – це, перш за все, лише один із елементів досить складного реформування ринку праці та соціальної політики. Зрештою, часу подумати про переваги і недоліки подібного способу стабілізувати фінансову систему країни достатньо – до виборів, а тим більше під час ніхто з політиків не наважиться зрушити цю тему з мертвої точки популізму.