Світова криза, як відомо, почалася і найбільш сильно позначилася на банківському секторі.У різних країнах намагаються уникнути колапсу фінансової системи, адже саме вона насичує економіку грошима. Кредити на будівництво, розвиток підприємств, споживчі кредити — без цього зупиниться розвиток економіки і, відповідно, збільшиться кількість безробітних, будуть згорнуті соціальні програми тощо. Чим це загрожує, розуміє влада більшості країн світу. Тому намагається будь-якою ціною врятувати банки. Іноді допомога надходить із несподіваних, і навіть кримінальних джерел. Різні країни світу не гають часу та винаходять власні способи для боротьби з кризою. Закордонний досвід подолання криз включає застосування заходів, які значною мірою від тих, які запропонував український уряд.
Франція та Італія посилюють свої позиції інвестора на африканському ринку, бо там дешевша робоча сила та малі податки. Вигідно всім, адже нові вливання коштів підуть на розвиток африканських держав.
В Італії глобальна економічна криза для середньостатистичного громадянина не дуже відчутна. Принаймні так стверджує наша співвітчизниця Тетяна, яка вже 7 років мешкає в італійському місті Новілігуре, провінція Аліссандрія. />
“Я на собі кризи взагалі не відчула, бо мій чоловік працює на невеликому підприємстві, – розповідає жінка. – Ці компанії, як і раніше, працюють стабільно. А от великі – скорочують штат працівників. Наприклад, завод із виробництва автомобілів «Фіат» відправив 50 тис. робітників у незаплановану відпустку на невизначений термін.
Щодо цін на продукти та одяг, то Тетяна розповідає, що вони абсолютно не змінилися. Більше того, у продуктових магазинах наприкінці тижня діють знижки майже 30% на весь товар. «Мінімальна заробітна плата в Італії становить близько 500 євро, а деякі продукти коштують дешевше, ніж в Україні, – каже Тетяна. З 8 грудня у бутиках почали діяти 30-50% знижки на одяг. У січні ціни знижуються ще більше. Вартість автомобілів також не змінилася після настання кризи.
Латиноамериканські країни хочуть створити зону вільної торгівлі, аби дати поштовх для розвитку економіки, тим самим відкриваючи нові можливості для своїх виробників. Крім того країни, що розвиваються, нещодавно зменшили внутрішній податок на 10 відсотків. Наразі це планують зробити й латиноамериканці.
Влада Німеччини розробила програму, за якою громадяни, які продадуть свої старі автомобілі (вироблені не менше 9-ти років тому) й куплять нові, отримають по 2,5 тис. євро. Колишня кременчужанка Анастасія 2 роки мешкає в Німеччині, у місті Франкфурт-на-Майні. Вона розповідає, що з настанням світової кризи в Німеччині подешевшали продукти харчування та одяг, зросла кількість безробітних, стабільними залишаються лише ціни на землю та нерухомість. Відсоток безробітних у Німеччині зростає, як і скрізь у світі. Але зростання незначне. Щоправда, нещодавно здійнявся гучний скандал через скорочення виробництва в компанії «Опель», – розповідає Анастасія. – Проте керівництво підприємства надало своїм колишнім працівникам або ж матеріальну підтримку, або ж альтернативну роботу. На вулиці без грошей не залишився ніхто.
Німецький стабілізаційний план передбачає купівлю державою найбільш ризикованих кредитів, підтримка банків у напрямку погашення міжбанківських зобов’язань, прямі дотації на збільшення коштів у банках. Держава може виступити у ролі радника при розробці плану виведення банку з кризової ситуації, впливати на його кредитну політику, зокрема, у сфері надання кредитів дрібному і середньому бізнесу. На відміну від українського антикризового плану, німецький план передбачає, що банки можуть тільки у добровільному порядку звернутися по допомогу до держави, а крім цього – зниження податкового навантаження на бізнес та підтримку національного виробника. Таким чином, у західних країнах держава гарантує громадянину збереження його вкладів, підтримує банківську і фінансову системи, зменшує навантаження на бізнес і максимально сприяє його діяльності. В Україні все навпаки – влада лише сприяє своїми діями інтересам великого капіталу.
Україна, схоже, не надто цікавиться закордонним досвідом і торує свій власний шлях виходу із кризи. Керівник соціологічної компанії R&B Group Євген Копатько вважає, що однією з причин українського індивідуалізму є те, що тут економічна криза наклалася на політичну. " Без сумніву Україна не в повній мірі використовує досвід закордонних країн у подоланні кризи, але досвід може бути використаний у малих кількостях з тієї причини, що на економічну кризу в Україні наклався надзвичайно серйозна перманентна політична криза. Ситуація погіршується тим, що у політичного керівництва країни відсутня єдина лінія з подолання кризи, тому будь-які порівняння не на користь України. Наступний момент на який варто звернути увагу полягає в тому, що відсутня програма виходу з кризи як наприклад, в США або Росії. Як приклад для подолання кризи назву – Росію, але звичайно, з великою кількістю підпунктів, оскільки Росія величезна ресурснозбутова країна, у неї великий стабілізаційний фонд і вони вирішують свої проблеми у знаходженні єдності політичної еліти, яка при владі. Якщо брати США, то це країна не для прикладу Україні, оскільки вона володіє зовсім іншими ресурсами для подолання цієї ситуації. Тому варто було б спиратися на країни Східної та Центральної Європи, де кризові моменти проявились дуже серйозно і вони знаходять шляхи для їх подолання.
Експерт переконаний, що інші країни не вирішують свої проблеми за рахунок таких країн, як Україна і єдиним засобом для контролю є кредити взяті Україною. "Навряд чи можна сказати прямо, що за рахунок України, якась країна вирішує свої проблеми, тому що Україна була експортно орієнтована країна і скоріш за все скорочення експорту – металу, машинобудування відбулось не за рахунок України, а зарахунок падіння попиту. Єдине питання , це те, що Україна отримує кредити і вони не зовсім вигідні з точки зору їх погашення на сьогоднішній день, відтак можна віднести певну фінансову залежність до того, що за рахунок України буде вирішуватись частина проблем інших країн. Кожна країна зараз, навпаки, намагається вирішувати свої проблеми за рахунок інших, може бути обмеження експортних позицій, внутрішній протекціонізм, але це стосується усіх країн, тому, говорити, що за рахунок України було б перебільшенням. Найгірше становище, на думку світових експертів, в України, Угорщини та Молдови, тобто, ці країни опинилися в найгіршому економічному становищі. Ряд експертів говорить про те, що Україна опинилася в ситуації технічного дефолту, тому певні фінансові вливання Україна може і не отримати, адже однією з основних умов є досягнення консенсусу влади. Західні експерти також зацікавлені передбачити ризики вкладів".
З цим не погоджується відомий економіст Віктор Лисицький, який вважає, що техніка вирішення фінансових проблем за рахунок інших країн завжди була і залишається, тим паче в умовах кризи. "Безумовно випадки коли одна країна буде намагатися вирішити свої проблеми за рахунок інших були і будуть, адже кожен уряд в першу чергу відповідає перед своїми виборцями та нацією і сподіватися на те, що вони будуть дбати про всі 6 мільярдів людей на землі – не варто. Друге, якщо характеризувати те, що відбувається в світі скажу, що всі держави світу радикально посилили вплив держави на перебіг процесів в фінансовому секторі та банківському секторі. І США і ЄС – витрачають достатньо великі кошти, щоб допомогти фінансовому сектору. Хоча в основі фінансового сектора, принаймні сьогодні, лежить недовіра найширших верств громадян до банківської сфери у всіх країнах світу. Інакше і не може бути. Дещо іншу політику від великих країн проводить лише Китай – там навпаки, намагаються кредитувати своє виробництво і за рахунок кредитування мінізувати ті негаразди, які виникли у них через скорочення імпорту китайської продукції в більшості країн світу. Якщо порівнювати два підходи – європейський і підхід США, то американці більше покладаються на активізацію ринкових сил, в той час як європейці вдалися до того, що переміщують цілі заводи, як, наприклад, Франція. Думаю, – це тільки перші кроки і вони будуть продовжувати згортати своє виробництво в країнах, які не є їх національними територіями і будуть рятувати виробництво, яке розміщене у них. До речі для нас – це сигнал, чи варто нам тягнути до себе закордонних виробників: уявіть, якщо б у Харкові був величезний завод промислового гіганта світу і раптом його б закрили? І що? Ми б мали ще гіршу ситуацію".
Євген Копатько вважає, що Україні необхідно брати приклад з Росії у подоланні кризи у той же час Віктор Лисицький наводить як приклад для наслідування економіку США, але експерт погоджується, що співпрацювати необхідно саме з Росією."На мій погляд, нам більше треба орієнтуватися і на американську економіку, і на долар. Пояснюється це дуже просто – щоб там не було американська економіка є найбільш потужною економікою світу, вона є і інноваційно ефективною, і інвестиційно ефективною. Якщо взяти навіть розвиток інформаційних технологій – від мобільних до інтернету, то він стартував у США і вони досі лідери. Все це спирається на те, що започаткувати бізнес і вести цей бізнес і закрити його в США значно простіше ніж в інших країнах світу. Особливо бізнес високих технологій. Абсолюно впевнений, що пройде рік-два і ми побачимо, що з кризи Америка вийшла сильнішою. Нам необхідно придивлятися до них і намагатися запозичити певний досвід, хоча їх досвід для України можна запозичити сегментовано, адже ми не можемо йти на те, щоб радикально знижувати облікову ставку, адже в США інфляція в десятки разів менша ніж у нас. Разом з тим я б звернув увагу на те, що якби ми розвивали наші міжнародні конкурентні переваги в тому числі і спільні з Росією міжнародні, сьогодні відчували б себе значно впевненіше. Наші переваги у агропромисловому комлексі, транспортний комплекс, морська індустрія, авіація. Біда нашої влади в тому, що вона за роки незалежності не приділяла уваги конкурентноспроможності України".
За прогнозами світових експертів, країни Заходу почнуть виходити з світової фінансової кризи приблизно у 2012 році. Як вважає Віктор Лисицький, Україна не надто відставатиме від них. За підсумками 4-х місяців, можна відзначити, що ситуація принаймні почала покращуватись, а ділова активність українців по регіонах впала не набагато відсотків.