Учора у Москві відбулася робоча зустріч голови правління "Нафтогазу України" Олега Дубини і голови правління "Газпрому" Олексія Міллера,під час якої обидві сторони нібито узгодили довгостроковий контракт на постачання газу до України. Зокрема, була досягнута домовленість про те, що в 2009 році в Україну буде поставлено не менш ніж 55 млрд. кубометрів газу. Отже, коли відповідна угода буде підписана, на яких умовах і чи буде вона вигідною для України?
Останні публічні заяви «Нафтогазу» виглядають доволі оптимістичними у питанні підписання з Росією довготермінових газових контрактів. На чому грунтується цей оптимізм і чи справді переговорний процес наближається до завершення? Ці запитання поки що залишаються відкритими. Можна лише зауважити, що напередодні голова правління „Нафтогазу” Олег Дубина заявив про намір підписати дві довгострокові угоди про постачання і транзит газу територією України до 2019 року.
Однак, українські експерти з енергетичних питань вважають, що підписання довгострокових контрактів між українською та російською сторонами дуже малоймовірне. Скажімо, екс-голова правління "Укртраснафти", президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-club» Олександр Тодійчук не виключає можливості повтору сценарію 2006 року, коли обидві сторони порозумілися, як кажуть, „під новорічною ялинкою”.
ТОДІЙЧУК: Чим ближче до нового року — тим легше Україну поставити у скрутне становище і, як правило, під новий рік або після ми підписували менш вигідні для України контракти. Тому дуже малоймовірно, що контракт буде підписаний в найближчому майбутньому, бо Росії вигідно використовувати газове питання для політичного тиску на Україну” – зазначає фахівець.
А ось експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут взагалі вважає, що укласти довгострокові угоди на постачання газу на умовах, вигідних Україні, взагалі не вийде.
НАРБУТ: “Олег Дубина заявив, що планує підписати довгостроковий контракт з „Газпромом” до 2019 року. Але ця теза абсолютно суперечить установці на те, що не буде визначена формула підрахунку ціни на газ. Якщо вона не буде визначена, то жодної довгострокової угоди не може буде досягнуто” – переконує експерт.
За його словами йдеться про два контракти: контракт на транзит і зберігання газу та окремий контракт на закупівлю газу.
НАРБУТ:“Можлива така ситуація, яка сталася у 2006 році, коли були гарантовані незмінні ставки транзиту і вартості зберігання газу, при цьому не визначена ціна постачань газу. Такий хід найбільш ймовірний”.
Експерт також упевнений, що за відсутності формули і чіткої економічної та політичної стратегії щодо закупівель газу як в “Нафтогазі”, так і в уряді — неможливо укласти довгостроковий контракт, чи то на 3 роки, як говорила Юлія Тимошенко, чи то на 10 років, як заявляв Олег Дубина.
При цьому, варто зауважити, що в експертному середовищі упевнені, що Україна, незважаючи на нинішні складні політичні протиріччя, має докласти максимум зусиль, аби підписати довготермінові газові контракти. Зокрема, Олександр Тодійчук, хоч і вважає це малоймовірним, все ж таки сподівається на позитивний результат перемовин.
ТОДІЙЧУК: Бажано, щоб довгостроковий договір був підписаний, бо з одного боку є певні ризики пов’язані з тим, що кон’юнктура ринку може мінятися, але малоймовірно, що вона зімнеться в гіршу для України сторону, тобто що ціни на газ впадуть, враховуючи те, що вони для України досить низькі. З іншого боку, довгостроковий контракт — це гарантії для промисловості і на цій баз можна будувати стратегію розвитку економіки держави. Це також буде добрий сигнал для наших сусідів, зокрема для Євросоюзу, який буде усвідомлювати, що питання “газових війн” між Україною і Росією буде вирішений, і з’явиться якась стабільність, що в свою чергу знизить ризики у співпраці з Україною закордонних партнерів”.
Що стосується майбутньої закупівельної ціни газу та ціни за його транзит територією України, то жоден з експертів не наважився назвати нову суму, проте вони одноголосно стверджують, що ціни обов’язково зростуть. Провідний експерт енергетичних програм Центру ім. Разумкова Володимир Омельченко запропонував свій „рецепт” досягнення позитивного для України результату у проведенні газових переговорів. Він вважає, що усі труднощі, які нині існують, створюються саме українською стороною.
ОМЕЛЬЧЕНКО: „В Європі практично всі нафтогазові компанії вже давно підписали довгострокові контракти з Газпромом і не мають жодних проблем. Газпрому нічого не потрібно пред’являти. Треба укладати договори по тих принципах, які існують в Європі і які зарекомендували себе вже впродовж сорока років. Ні Україна не повинна шантажувати Газпром, ні Газпром Україну. Потрібно будувати відносини так, як прийнято у цивілізованому світі без шантажів. Ніхто нікому не повинен пред’являти жодних козирів” – переконує експерт.
Володимир Омельченко зауважує, що в „газовому балансі” Європи Газпром займає лише 26% газового ринку, а 74%, — це газ з Норвегії, Алжиру, Лівії та газ власного видобутку країн Європи. Україна, за його словами дуже залежить від існуючої інфраструктури. Тобто Україна, якщо захоче — може не купувати газ у Росії а, наприклад, переорієнтуватися на західно-азіатські країни, проте без російської газотранспортної системи вона просто не отримає газ. /> Відтак, залишається лише чекати закінчення переговорного процесу та сподіватися на позитивний для України результат.