Ще задовго до початку кризи провідні експерти критикували некваліфіковані дії уряду, а з жовтня 2008-го це майже стало преамбулою для кожного виступу на публіку. Проблема зводиться до того, що Кабінет Міністрів не в змозі робити реальні кроки, спрямовані на перспективний вихід з економічної кризи. Експерти зазначають, що ефективні кроки для порятунку вітчизняної економіки важко назвати соціально орієнтованими: вони справді виводять країну з кризи і захищають макроекономічні показники у довгостроковій перспективі, проте населення навряд буде у змозі спокійно сприйняти їх. Таким чином виводячи країну з кризи виконавча вертикаль влади втрачає і без того не дуже високий рейтинг. Економісти називають такі кроки “гіркими пігулками” для порятунку країни, проте український політикум, зокрема уряд, більше полюбляє м’ятні льодяники, тож і виходить, що криза триватиме дуже довго. Реально наші політики, так само як і суспільство, не готові до зустрічі із дійсністю: для виходу з кризи керманичам країни доведеться втратити своє політичне становище, а населенню потихеньку перевчитись жити на новий штиб.
“Гіркі пігулки” для економіки, яких так боїться уряд, — звучить цікаво проте незрозуміло. Тим часом, цим словом називають низку реформ та рішень, що полягають у скасуванні великої кількості пільг та дотацій, характерних для вітчизняної економічної та соціальної системи.
До таких пігулок генеральний директор Бюро економічних та соціальних технологій Валерій Гладкий відносить насамперед скорочення масштабів перехресного субсидування у секторі енергетики. Звісна річ, це призведе до подорожчання газу для населення, проте у перспективі стабілізує енергетичний сектор. Газові проблеми існують тому, що компанія «Нафтогаз» вкупі з комерційними споживачами субсидують за рахунок своїх прибутків тарифи на газ для населення, які не відповідають ринковому рівню. Ринковий рівень — це вартість газу у Європі після вирахування ціни транзиту, яку звісно боляче сприймуть українські споживачі. Однак, окрім покращення макроекономічних показників це призведе до бурхливого розвитку та впровадження енергозберігаючих технологій, що також є неабияким плюсом.
Отже перша “гірка пігулка” підвищення цін на газ до середньоєвропейського рівня. На жаль, в Україні немає політиків, які готові взяти на себе таку відповідальність, адже доходи населення легше сприйняти за жарт, ніж за реальність. Проблема держави полягає в тому, що була створена система соціального захисту, яка необґрунтовано вимагає надзвичайної кількості ресурсів. Вихід — роз’яснювальна робота серед населення. А цільова соціальна система допомоги має надаватись лише тим, кому вона дійсно потрібна.
Другою “гіркою пігулкою” експерти називають перехід до гнучкого обмінного курсу. Економісти зазначають, що треба відмовитись від колишніх стереотипів про стабільний курс у 5, 6 або сім гривень за долар. Курс має змінюватись залежно від попиту та пропозиції. Звісно, частині людей це не дуже сподобається: ті, хто має заощадження, і ті, хто звик до активного використання валюти, будуть проти. Але частина такого населення реально невелика, оскільки національна грошова одиниця все-таки гривня й більшість співвітчизників користується саме нею.
“Пігулка три” — реформа медицини. Всі ми розуміємо, що українська система надання медичної допомоги себе віджила, тому країні потрібен перехід на нові форми фінансування медицини. Не всім це сподобається. Але фактично медицина і так платна, безплатні лише квитанції на оплату її послуг. Система громіздка і витратна для бюджету, в той час коли пацієнти самі купують всі препарати й оплачують послуги лікаря.
«Пігулка чотири» — освіта. Економісти наголошують, що система освіти України надмірна. Тобто, кількість вишів в країні перевищує попит на спеціальності, яких вони навчають. Ми маємо третину країни юристів й економістів, в той час, коли біологів, енергетиків та інженерів майже немає. Про робочі спеціальності на кшталт слюсарів чи токарів, яких так потребує країна, можна навіть і не говорити. Дешевше ніж за 6-7 тисяч гривень електрик працювати не піде, економісти йдуть на 1,5 тисячі, але популярність фізичної праці зведена нанівець. Подібна реформа, тобто скорочення ВНЗ викличе певне нерозуміння у задіяних у цьому секторі й неминуче призведе до реструктуризації та перекваліфікації зайнятих. На виході Україна отримає збалансований попит і пропозицію на робочу силу, а отже кінець безробіттю та підвищення рівня життя населення.
«Пігулка п’ять» — пенсійна реформа. Відомо, що Пенсійний фонд вже незабаром буде не в змозі існувати лише за рахунок внесків працюючих. Населення старіє і для того, щоб підтримувати пенсії на достатньому для забезпечення життя пенсіонерів рівні необхідно підвищувати відрахування працюючих. Тобто колапс неминучий, адже або нормально живуть пенсіонери, або нормально живуть працюючі. Необхідний перехід до накопичувальної системи пенсійного забезпечення, тобто до персоніфікованих рахунків. Усі ми проти “зрівняйлівки” у пенсійному забезпеченні, але чомусь боїмося перейти до персоніфікованих рахунків, де пенсія кожного залежить від того, які внески робляться упродовж працездатного віку.
«Пігулка шість» — скорочення соціальних дотацій. За радянських часів в країні було встановлено безліч дотацій та пільг, які існують й по сьогодні. Їхня левова частка являє собою віджиті та нікому не потрібні положення. Ними майже не користуються, а на закладені у бюджеті на них гроші будуються дачі посадовцям. Соціальний захист в Україні обтяжливий і неефективний. Краще підняти мінімальний прожитковий мінімум на кошти, зекономлені від вилучення дотацій, які втратили свою роль. Населення звісно не буде у захваті від заклику «Пільгам ні!», проте незабаром люди зрозуміють позитив від такої реформи.
Чимало експертів вважає, що наковтавшись цих гірких таблеток країна дійсно може вилікуватись від важкої хвороби, іменованою економічна криза. Побічні ефекти – невдоволення мас, спосіб застосування – вжити до дефолту в країні, особливості при застосуванні – проводити роз’яснювальну кампанію серед суспільства.
Втім відомий економіст, заступник директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної Академії Наук України Валерій Новицький вважає, що «В Україні не має системи, яка дозволяє приймати правильні рішення. Ми єдина із відносно великих держав, яка будує ринкову економіку – всі інші держави будують інституційну економіку. У сучасному світі вже не має ринкових економік. В Україні, на жаль, цього не розуміють. Ринкова економіка не для нас, ринкова економіка – це залежність від країн, що диктують ринок, і в Україні мають змінити систему, а вже потім думати про конкретні кроки».