Лобісти використання генетично-модифікованих організмів (ГМО) стверджують, що повернути минулу славу “житниці” наша Батьківщина зможе лише використовуючи новітні наукові розробки, зокрема, рослини, виведені за допомогою генної інженерії. А всі перестороги щодо можливої шкідливості ГМО їхні захисники вважають “неуцтвом” та “ретроградністю”. Тож, право харчуватися здоровою їжею громадянам сучасної України треба ще доводити, а потім і відстоювати.
За часи незалежності Україна мимоволі, завдячуючи розвалу науки та виробництва, перетворилася з високорозвиненої держави на таку собі “бананову республіку”. На жаль, ми не можемо навіть серйозно називатися аграрною державою. Зарослі бур’яном та колючками лани, кілометри яких кожен подорожуючий бачить з вікна потяга чи авто, не дозволяють навіть засумніватися, що Україна до числа світових лідерів з виробництва продовольства ніяк не потрапляє.
Українські науковці одним з шляхів вирішення проблеми бачать перехід до вирощування ГМ-рослин. На думку деяких з них, навколо проблеми використання генних модифікантів з вини українських політиків і засобів масової інформації виникла нездорова атмосфера. “Навколо ГМ в Україні створюється навала, я би сказав, істерії. Вона не призводить ні до чого доброго крім того, що ми залякуємо населення і не можемо самі собі дати чітку відповідь, куди ми повинні рухатися”, — переконаний академік, директор Інституту харчової біотехнології та економіки Національної академії наук Ярослав Блюм. Відображенням цих настроїв, вважає він, є прийнятий нещодавно Закон “Про біобезпеку” та законопроекти стосовно проголошення України зоною, вільною від генетично модифікованих організмів, що наразі розглядаються парламентом. “Останні 25 років Україна деградує. Ми відчуваємо потребу у нових технологіях і водночас боїмося їх. Але рух вперед спинити не можна, на цьому шляху ми маємо вибір — чи хочемо бути у лавах тих, хто йде вперед, зайняти своє місце там, де ми ще це можемо, чи рухатись назад, деградувати, як країна і як нація”, — переконаний науковець.
Треба зазначити, що Україна не є винятком — дискусії навколо доцільності і безпечності використання ГМО точаться у всьому світі. Обговорюються такі питання, як право споживача на інформацію, маркування ГМ-рослин, безпечність, етичний та релігійний аспекти. Однак суперечки навколо ГМО в українському контексті мають і деякі особливості.
Захисники ГМ-рослин наводять “вбивчі” аргументи на користь їх вирощування в Україні. Про перший з них вже було сказано вище, маю на увазі почуття національної гордості за місце, яке посідає і могла би посісти Україна у світі. Ну це, так би мовити, з царини високих матерій. Є й більш прагматичні аргументи, адже відомо, що ми — країна небагата. Вирощування ГМ- культур, стверджують їх захисники, економічно більш вигідне завдяки спеціально виведеній стійкості до шкідників і зниженням витрат на гербіциди (не можу втриматися від того, щоб не зауважити: якщо колорадський жук відмовляється їсти ГМ-картоплю, звідки відомо, що людині вона не зашкодить?). Для тих, кому жук “не аргумент”, наводиться приклад Туреччини, яка заборонила генетично модифіковану сільгоспродукцію і в результаті втрачає близько 1 мільярда доларів на рік. До цього додаються сумніви щодо ефективності заборони ввезення ГМ-продукції на територію України та створення більш, ніж 40 лабораторій для контролю вмісту ГМО у продуктах — мовляв, фахівців і коштів для цих програм немає. “Урядові пропозиції можна порівняти з епідемією грипу, коли виділяються великі кошти на те, щоб було закуплено обладнання і створені лабораторії. Мені у цьому вважається не зовсім “праведний”, м’яко кажучи, інтерес”, — наголосив академік Блюм.
Науковці, котрі захищають використання ГМ-рослин, стверджують, що всі такі культури, які потрапляють на міжнародні ринки, є безпечними і ретельно перевіреними за принципом “case by case”, тобто окремо у кожному випадку. Свідомо чи ні, але вони “забувають” згадати про існування науково доведеного шкідливого впливу ГМ-рослин на організм тварини і людини. Зокрема, міфами назвав кандидат біологічних наук Борис Сорочинський побоювання щодо недостатньої вивченості таких культур, їхній можливий шкідливий вплив на біорізномаїття, а також те, що марковані гени можуть переноситися у організм людини і тварини.
Натомість, російський вчений, доктор біологічних наук Ірина Єрмакова, на підставі проведених нею досліджень, вважає широке впровадження ГМ-організмів небезпечним для людини. Дослідниця стверджує, що плазмидні фрагменти геному, простіше кажучи, шматочки ДНК, за допомогою яких вбудовуються у геном рослини потрібні гени, утворюють так званий “плазмидний ефект”, тобто можуть мігрувати і вбудовуватися у ДНК людини. Відбувається щось на зразок дитячої казочки: “не пий водички з копитця, козенятком станеш”… Наслідки для людей, які вживають ГМ-продукти, стверджує Ірина Єрмакова, такі ж сумні: крім появи хронічних захворювань та алергій, ще й вплив на наступні покоління, а саме порушення статевої функції і безпліддя.
Перші ГМ-рослини, — а це були томати, — з’явилися у Каліфорнії у всього лише у недалекому 1993 році. За цей час 100% безпечність генетично модифікованих культур ніким не підтверджена. Можливо, що вирощувати ГМО вигідно і вживати не шкідливо. Однак хочеться, щоб це було доведено все-таки не на живих українцях, а, як мінімум, на дослідних ділянках Академії наук і , як максимум, на лабораторних мишах. І не важливо, як на нас дивитимуться у світі, адже, маючи 1/6 світових запасів чорноземів, можна стати “передовиками” у світовому сільському господарстві й традиційними методами. Здоровіші будемо.