Українська політика грає у цю гру вже не перший рік, кожного разу залишаючи без високого крісла і глибоко ображеним котрогось із трьох нинішніх політичних лідерів. Так, у 2006 році Віктор Ющенко підписує універсал із Віктором Януковичем — до того своїм головним опонентом. В опозиції перебуває Юлія Тимошенко. У 2007 ситуація кардинально змінюється і опозиціонерка отримує прем’єрство — формується більшість проти Віктора Януковича. Осінь 2008 року — зайвим ризикує стати ніхто інший, як Президент України, чиї повноваження поволі обрізає де-факто створена коаліція Тимошенко — Янукович.
Тож і виходить, що суттю цієї гри є присутність на арені трьох гравців, двоє з яких періодично об’єднуються для витіснення третього. Це наштовхує на думку, що кожна політсила із категорії важковаговиків готова на будь-що, аби залишитись при булаві.Нині у найскрутнішій ситуації за всі роки опинився Віктор Ющенко: у разі створення нової коаліції будь-якої конфігурації за участю пропрезидентської “Нашої України”, — чи то з БЮТ і Блоком Литвина, чи з Партією регіонів, — його політсила буде відігравати у ній далеко не першу роль.
Тим не менше, прогнозуючи наступний хід Президента, можна говорити про велику вірогідність дострокових виборів. Є побоювання, що численні політологічні контори, для яких вибори — це завжди “жнива”, переконають главу держави, що в разі розпуску парламенту і оголошення дострокових виборів його рейтинг зросте і в очах нації він постане як сильний лідер. А пропрезидентська партія також одержить хоч якийсь електоральний “навар”, що зміцнить її як опозиційну до новоствореної коаліції.
Єдине шкода — вибір нового лідера з існуючої трійки не вирішує проблем сучасної України. Очевидно, добрим виходом було б усунути саму можливість гратися у цю руйнівну для країни гру — “третього зайвого». Миритись вони не вміють — треба змінювати правила.