Губить людей не пиво, губить людей вода… Сьогодні з цією крилатою фразою з відомого радянського кінофільму можна посперечатися, адже за останнє десятиріччя кількість пивних алкоголіків в Україні зросла вдесятеро. Так, у 2008 споживання пива на душу населення становило майже 60 літрів на рік, а на найближчі роки прогнози наркологів ще загрозливіші – до 2010 року цей показник може збільшитися аж до 70 літрів…
„Безпечний” зелений змій?
Про те, що існує пивний алкоголізм, відомо давно. І хоча з точки зору пересічної людини він безпечніший за винний чи горілчаний, наслідки його не менш руйнівні. Це зрозуміли ще в ХІХ столітті англійці, які, борючись з алкоголізмом, вирішили витіснити міцні алкогольні напої пивом. Проте невдовзі довелося скасувати „пивний закон”, який, як виявилося… лише поглибив пиятство в королівстві.
Пивний алкоголізм підступніший, ніж горілчаний, він розвивається непомітно, але потім відразу переходить у важку форму й дуже важко лікується, пояснив головний нарколог МОЗ України Анатолій Вієвський. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, нормою вважається вживання не більше 0,33 л пива на день. У жінок у разі регулярного й істотного її перевищення алкоголізм може розвинутися вже через півроку, але типовіший термін – два-три роки. Чоловіки ж мають „шанс” підсісти на пиво за шість років.
Мало хто знає, що відбувається в організмі людини, яка зловживає пивом. Дія цього напою на серце та судини схожа на наслідки прориву дамби: кровоносна система настільки переповнюється рідиною, що навіть здорове серце ледь-ледь стримує шалений натиск. Серцево-судинна система починає деформуватися, і врешті-решт серце стає схоже на розтягнуту шкарпетку, не здатне для нормальної, повноцінної роботи.
Окрім того, науково доведено, що вживання пива негативно впливає і на ендокринну систему. Ось чому в жінок — шанувальниць цього напою, починає грубішати голос і риси обличчя, а в подальшому можуть виникнути проблеми з вагітністю. Чоловіки ж від його регулярного розпиття отримують з часом у „подарунок” „пивний живіт”, ризик захворіти на онкологічні хвороби та купу інших неприємностей…
Якщо 10-15 років тому хворих на так звану „слабкоградусну” залежність було один-два на сто алкоголіків, то зараз – понад десять, наводить невтішні дані головний нарколог Київської області Геннадій Зільберблат. Причому це далеко не завжди представники соціального дна: в когорті „пивозалежних” чимало освічених і цілком благополучних людей.
Ситуацію погіршує й те, що багато українців вважає пиво нешкідливим напоєм. Але різниця у вмісті алкоголю в пиві й горілці не така велика, як заведено вважати, — запевняє виконавчий директор Українського інформаційного центру з проблем алкоголю і наркотиків Костянтин Красовський. „Одна літрова пляшка пива міцністю п’ять градусів еквівалентна 50 грамам чистого алкоголю, або 125 міліграмам горілки”, – наголошує лікар.
Та все ж, на думку наркологів, найголовніша небезпека полягає в поголовному захопленні пінним напоєм молоддю. Це призвело до того, що в юних українців проблеми з алкоголем виникають уже в 14-15-річному віці. Більше того – на сьогодні в країні 1% 12-13-річних дітей вже щодня вживає алкогольні напої! />
„Рекламний” корінь зла
За роки незалежності в українському суспільстві загалом сформувалося позитивне ставлення до пива. Головною причиною такої ситуації наркологи й активісти протиалкогольного руху називають державну політику, яка підтримує рекламу так званих „слабоалкогольних” напоїв. У поєднанні із загальним збіднінням народу та зубожінням його дозвілля це спрацювало на руку пивовиробникам. Адже, якщо малозабезпечена людина десятки разів переглядає рекламу про пиво для людей „зі статусом”, то зрозуміло, що вона прагнутиме прирівнятися до свого ідеалу хоча б у цьому…
Маркетологи, просуваючи хмільний напій, використовують кілька заяложених рекламних ідей, запозичених із західної реклами 30-річної давнини. Перша –він зробить зустріч друзів справжнім святом; друга – його просто приємно випити будь-де і коли завгодно; третя – це напій справжніх чоловіків, зірок і т.д.
До того ж виробники пива у рекламі свого товару прагнуть збільшити приплив покупців, акцентуючи увагу на тому, що це не алкогольний, а слабоалкогольний, нібито абсолютно нешкідливий і мало не корисний напій. І це незважаючи на те, що за останні роки вміст алкоголю в деяких сортах пива досяг 14 % (тобто. за вмістом спирту відповідає винам), тоді як за часів СРСР міцність пива в залежності від сорту коливалася в межах 1,5% до 6%, а частіше – від 2,8% в “Жигулівському” до 3,5% в “Московському”.
Усі ці рекламні казочки (на які, до речі, щороку витрачається понад $100 млн.) про доступні за ціною напої, перш за все, адресовані молоді, і розраховані на те, щоб не втратити клієнтуру в найближчому майбутньому. В результаті на очах у батьків тверезі діти перетворюються в питущу молодь, яка з часом може перетворитися у батьків-п’яниць…
Справедливості заради потрібно зауважити, що поглиблення цієї проблеми залежить не лише від держави: часто-густо й саме суспільство агресивно нав’язує вживання алкоголю в певних соціогрупах. Наприклад, у компанії, де хтось „не вживає”, щодо нього можуть початися „утиски”: глузування, „переконування”, висміювання та інші „санкції”. І якщо доросла людина спроможна протистояти цьому, то підлітку з цим впоратися дуже важко, адже хочеться бути „таким як усі”. Окрім того, частенько „свахами” дитини й пляшки стають самі батьки – вражаюче, але факт – майже 70% українських дітей уперше спробували алкоголь із рук мами чи тата…
Не заборонами єдиними?
Позитивне зрушення у цьому замкненому колі все ж стався – минулого року 15 березня Верховна Рада ухвалила зміни до Закону „Про рекламу”, якими заборонила зображати популярних осіб в рекламі пива або напоїв, виготовлених на його основі. Окрім того, у цих змінах з 1 січня 2010 року передбачається заборона реклама тютюнових виробів і алкогольних напоїв в усіх друкарських ЗМІ.
Іншим „заборонним” засобом стали зміни до закону про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Один з авторів цього законопроекту віце-спікер Микола Томенко пояснив, що головною метою є прирівнення „слабоалкоголки” й пива до категорії алкогольних напоїв. Законопроектом також встановлюється обмеження на їх продаж особам до 18 років та пропонується заборонити вживання алкоголю в громадському транспорті, на території дитячих майданчиків, в учбових, освітньо-виховних установах, в установах охорони здоров’я, а також обмежити місця їхнього продажу.
Співавтор проекту депутат від БЮТ Євген Суслов вважає, що треба різко обмежити вільний продаж пива і слабоалкогольних напоїв „на винос”, зокрема в місцях відпочинку людей на природі. Тоді, на його думку, на пляжах поменшає сміття і битих пляшок, якими можна порізати босі ноги. „За кордоном, зокрема в Росії, заборонено відкрито тримати в руках пляшки із спиртним, їх треба ховати в непрозорі пакети, щоб не рекламувати подібний спосіб життя. Час запровадити це і в Україні”, – зазначив він. Що стосується контролю за дотриманням закону, то депутати пропонують покласти його на міліцію.
Ідея – хороша й на часі, адже в Європі нині навряд чи зустрінеш когось із відкоркованою пляшкою пива просто посеред вулиці, а тим паче в громадському транспорті (за це передбачається чималий штраф). Проте однією лише ідеєю без механізму її впровадження у таких справах, як законодавче регулювання, не обійтися. І чомусь саме це просте слово „механізм” ніяк не може прижитися в українській законотворчій системі. А без нього будь-яка хороша законодавча ініціатива – пустий звук. Згадаймо хоча б про нещодавно впроваджену заборону куріння в громадських місцях. Не виробивши дійового механізму щодо застосування цієї норми (відсутність самого визначення поняття „громадське місце”, смішні санкції, відсутність прямої вказівки на орган, що повинен стежити за дотриманням норми, та інші „прогалини”), законодавець цим самим нівелював поняття обов’язковості виконання закону. Ситуація лише погіршилася – в Україні побільшало людей, які порушують закон.
Така ж „недопрацьованість” загрожує і закону про обмеження та продаж алкоголю, який після другого читання в парламенті може стати черговою „законотворчою бульбашкою”. Адже впоравшись із завданням щодо визначення де й кому заборонити продаж та вживання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів, автори законопроекту не продумали його в частині правозастосування.
Очевидно, що для вирішення цього надважливого для суспільства питання самих заборон замало. (За продаж алкоголю неповнолітнім мають карати. Заборона існує, тільки хто її дотримується і хто за це карає?). Потрібна загальнодержавна програма, спрямована на пропаганду й заохочення до здорового способу життя, передусім молоді, а також політична воля на це влади. На сьогодні такі зміни невигідні власникам потужних пивних компаній, лобі яких досить яскраво простежується в парламенті під час „провалу” „невигідних” для них законів.
Та найголовніше – закони, які ухвалені вже багато років тому, і ті, які будуть прийняті незабаром, мають виконуватися усіма – так, як це повинно бути в будь-якій демократичній державі. А поки що маємо те, що маємо…