Цей тиждень – формально останній робочий у депутатів Верховної Ради перед тривалими літніми канікулами. Саме упродовж нього є остання можливість позбавити депутатів недоторканості, розібратися з кадровими питаннями в уряді, визначити бюджетну політику. Втім, цей тиждень може стати і не останнім перед вакаціями, адже українським політикам притаманні “нерегламентні” форми поведінки, особливо напередодні виборів Президента. />
Минулого тижня практично всі були "за" зняття депутатської недоторканості. Проте, до обговорення у парламенті це питання так і не дійшло. Це дало привід основним політичним гравцям вкотре “засвітитися” на темі. Президент Віктор Ющенко знову вибухнув заявою, в якій закликав депутатів «відкритися». «Хай народний депутат, позбавлений імунітету, стає рівним перед національним законом, проходить всю процедуру слідства і через суд доводить свою позицію: злочинця або навпаки — національного героя», — наголосив гарант.
А Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко скористалася ситуацією, щоб кинути камінь в город регіоналів, заявивши, що блокування роботи Верховної Ради фракцією Партії регіонів нібито пов’язане з їхнім небажанням підтримати законопроект про зняття депутатської недоторканості. «Я думаю, їм дуже необхідна ця недоторканість, саме тим депутатам, які які за нею ховаються і блокують розгляд питання», — відзначила Тимошенко, хоча у ці дні проблема депутатської недоторканості найбільш гостро і реально постала в рядах саме її політичної сили.
Так само “кучеряво” підійшли до питання у фракції “НУ-НС”, частина якої заявила, що не голосуватиме за зняття недоторканості і з Президента, на чому наполягали в Партії регіонів. А підрахунки віце-спікера Олександра Лавриновича дали йому підстави сказати, що в парламенті не набереться 226 голосів за скасування депутатської недоторканості. При цьому він відзначив, що недоторканість депутатів закріплена в більшості країн світу. «А ви знаєте хоч одну країну, де члени парламенту не мають недоторканості? Це є одним з елементів парламентської діяльності. Імунітет для членів парламенту існує у всіх країнах в різних заходах. В Україні він набагато більший, ніж потрібно», — відзначив перший заступник Голови Верховної Ради.
У фракції ж комуністів лише нагадали, що давно виступають за те, щоб всі були рівні перед законом, а тому їхні вимоги стосуються зняття не тільки депутатської недоторканості, а й недоторканості з президента, з суддів, з усіх, хто таку недоторканість має. І коли у Верховній Раді голосувалося питання про зняття депутатської недоторканості, фракція КПУ проголосувала за це одноголосно.
Тож чи не єдиним результатом минулого пленарного тижня стало позбавлення депутатських повноважень представника БЮТу Віктора Лозинського, який підозрюється у резонансному вбивстві на Кіровоградщині. Цікаво, що це лише п’ятий у вітчизняній історії випадок, коли нардепа було позбавлено мандата. Втім, Юлія Тимошенко, коментуючи історію з Лозинським, з притаманною їй легкістю спробувала змахнути цю пляму з бютівського мундиру, зазначивши, що, мовляв, навіть при виборі дружини чи чоловіка помиляються, не те, що при виборі кандидата до партійного списку.
Тим часом, зробивши цю важливу справу, депутати знову взялися кожен за своє, а регіонали – за блокування роботи парламенту. У цьому можна простежити певну логіку, адже саме зараз, коли уряд опинився під загрозою втрати кворуму через невизначену позицію Банкової, шантажем і блокуванням можна домогтися якихось політичних трофеїв. Єдина, кому не вигідна така ситуація – це лідер БЮТ, відтак черговий раунд переговорів з біло-голубими не за горами. Недаремно ж Тимошенко з Януковичем розійшлися не прощаючись
Самі ж регіонали пояснили своє блокування тим, що законопроект щодо підвищення мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму був прийнятий лише у першому читанні. А фракція щосили робила вигляд, ніби хоче негайно ощасливити український народ новими соціальними стандартами. Мовляв, не приймете у п’ятницю нову «мінімалку» – не дамо, працювати! Щоправда, секретом українського парламентського “бойкоту” експерти називають той факт, що блокували трибуну «регіони» зовсім не з великої любові до народу.
Просто боялися, що Юлія Тимошенко таки проведе через сесійну залу кадрові ротації в уряді, про які говорилося вже зо три місяці і на які, за чутками, знайшлись голоси. Для Партії регіонів це було ударом болючим однозначно, оскільки перекреслювало б їхні плани дестабілізації становища у державі через парламентсько-урядову кризу напередодні президентської виборчої кампанії. До того ж вони ризикували уже вкотре постати перед країною невдахами: «ширку» завалили – а тепер коаліція і без них обійшлася!
«Якщо першого липня ми почнемо з прийняття закону про соціальний захист населення, тобто підвищення мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму, ми тоді можемо сказати, що з першого липня ми почнемо ці виплати і ми виконали свій обов’язок перед населенням» — заявив лідер регіоналів Віктор Янукович. Тріскучо-піарний законопроект від “піклувальників за народну долю” передбачає підвищення вже з липня 2009 року прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 липня – 808 гривень, з 1 жовтня – 848 гривень. Для дітей віком до 6 років: з 1 липня – 727 гривень, з 1 жовтня – 764 гривні. Для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 липня – 930 гривень, з 1 жовтня – 977 гривень. Для працездатних осіб: з 1 липня – 860 гривень, з 1 жовтня – 900 гривень. Для осіб, які втратили працездатність: з 1 липня – 644 гривні, з 1 жовтня – 674 гривні. Тим часом виплатити намальовані «регіоналами» суми можна лише в один спосіб – увімкнувши друкарський верстат.
Отже, політичний бій на цьому пленарному тижні триватиме. Ще в понеділок БЮТівці заявили про бажання ініціювати позачергове сесійне засідання для вирішення всіх питань. А у вівторок камінь з місця не зрушив і минулотижневий застій плавно перейшов у поточний. Регіонали, вочевидь, вподобавши собі місце за парламентською трибуною, засіли замість спікера, продемонструвавши, що здавати “бойові” позиції не збираються. До кінця дня стало зрозуміло, що сесія Верховної Ради у пятницю не закриється…до вирішення всіх нагальних, передвиборчих, депутатських питань. Залишається лише сподіватись, що в тих “питаннях” хоч трохи буде враховано потреби тієї частини українців, яким не пощастило працевлаштуватися у парламенті.