Україна поповнилась ще одним кінофестивалем, який претендує на звання першої кіноподії держави. Йдеться про Київський міжнародний кінофестиваль, який пройшов в травні-червні цього року. Хоча про захід стало відомо громадськості лише за кілька тижнів до відкриття, організатори відзначили, що в підсумку лишились задоволеними ходом подій. Загалом у фестивалі взяли участь 37 фільмів з понад 25 країн світу, а до складу журі увійшли такі видатні режисери, як поляк Кшиштоф Зануссі та росіянин Олександр Прошкін.
Розповідаючи про Київський міжнародний кінофестиваль, Кшиштоф Зануссі відзначив: для того, щоб подія стала по-справжньому знаковою, їй потрібно три умови. Це місто, місце та особистість. Тому, на думку польського кінорежисера, новостворений фестиваль матиме велике майбутнє — мовляв, фестивалю з усіма складовими пощастило. На думку Зануссі, Київ як місто ідеально підходить для проведення таких заходів, адже це європейська столиця з багатою історією та вдало організованим простором. Головне місце проведення фестивалю також виявилось оригінальним — це не один з численних кінозалів, а Національний театр ім. Івана Франка. Та найважливішим є особистість, адже своєрідною “фішкою” кінофестивалю став його президент — відомий український актор Богдан Ступка. Саме завдяки президенту захід відбувся в запланованому форматі, адже журі та частина конкурсантів була підібрана “по знайомству”. Винятком став спеціальний гість фестивалю — британський кінорежисер Пітер Грінуей, який просто прийняв запрошення української сторони.
Саме приїзд видатного британця можна назвати кульмінацією нового фестивалю, адже режисери такого рівня заїжджають в Україну нечасто. Відповідно, відвідувачі заходу могли поспілкуватись із Пітером Грінуеєм протягом трьох днів — на церемонії урочистого відкриття, під час публічної лекції та на прес-конференції. В Україні режисер представив свій новий фільм “Рембрандт: Я звинувачую”, яка присвячена картині Рембрандта “Нічна варта”. У документальній стрічці Грінуей пропонує глядачу стати детективом та дізнатись про думки 34 зображених на полотні персонажів.
Окрім того, кінофестиваль підготував для відвідувачів низку інших “родзинок”. Зокрема, були представлені позаконкурсні програми “Персона”, “Соціальний погляд”, “Програма комедій”, “Ретроспектива Нурі Більге Джейлана” та “День аргентинського кіно”. Та одними лише кінопоказами фестиваль не обмежився. Так, серед заходів варто відзначити прем’єру дитячого мюзиклу “Кольорові сни Еколь”, а також майстер-класи режисерів Кшиштофа Зануссі, Олександра Прошкіна та російського художника Олега Кулика.
При доборі фільмів для конкурсної та позаконкурсної програм організатори керувались двома основними критеріями: поняттям естетичного та досвідченістю режисерів. “У нас будуть фільми вже знаних режисерів. Це не молоде кіно. Ми називаємо його кінематографом естетським. Тобто, у програмі нема бойовиків та жахів. Це таке хороше естетське кіно”, — наголосив генеральний продюсер “КМКФ” Федір Крат перед відкриттям фестивалю. Вочевидь, організатори вирішили, що вишукане кіно не підходить для широкого загалу. Тому частина конкурсних фільмів була показана лише “обраним” — журі та журналістам. Така практика викликала нерозуміння загалу на що член відбіркової комісії “КМКФ” Ірина Гордейчук зауважила, що схожими принципами послуговується керівництво Каннського та Берлінського фестивалів. Решта ж фільмів (тобто, позаконкурсна програма) була продемонстрована в Будинку кіно та кінотеатрі “Жовтень”. Проте, технічний аспект показів теж не лишився однозначним. Фільми показувались з плівки та з DVD, і якщо частина була перекладеною, то решта — отитрованою.
Хоча головним критерієм фестивалю була якість фільмів, у попередньому відборі взяли участь всі українські картини. “Українські фільми розглядались майже всі. Як не дивно, але чутки про смерть українського кіно виявились перебільшеними, тому що фільми все ж знімаються”, — зауважила Ірина Гордейчук. Щоправда, фільми спеціально до фестивалю не переглядались, адже член комісії повідомила, що і так дивилась ці фільми протягом 2008-2009 років. У результаті Україну в конкурсній програмі представляли стрічки “Таємничий острів” Володимира Тихого та “Контракт” Віри Яковенко. У той же час, не дійшли до short-list`а картини більш знаних майстрів, зокрема, “Мелодія для шарманки” Кіри Муратової та “Кастинг” Олександра Шапіро. Та режисерів це навряд засмутило — для прикладу, фільм Кіри Муратової, “відсіяний” українцями, взяли до конкурсної програми Московського міжнародного кінофестивалю, який розпочнеться 19 червня.
Головним призом фестивалю стала бронзова скульптура у вигляді крил. “Це— крила, це — натхнення, це — весна. Ми обирали час, коли каштани цвітуть у Києві, коли все процвітає. Тому ми сподіваємось, що ці крила будуть надихати тих, хто отримає цей приз — режисерів, продюсерів”, — зауважив Федір Крат. Та переможці в кожній із номінацій грошових нагород не отримають — мовляв, фестиваль тільки розпочинає свою діяльність, тому коштів на це поки немає. На підтримку держави засновники “КМКФ” також не розраховували, проте зауважили, що сподіваються отримати її наступного року та провести захід із більшим розмахом. За словами продюсера, дебютний фестиваль переслідував іншу, окрім роздачі винагород, мету. “Ми ставимо першочергову задачу — це залучення коштів, копродукція (тобто, спільне кіновиробництво кількох країн), тому запрошуємо з різних країн режисерів та продюсерів, організовуємо круглі столи та майстер-класи”, — повідомив він. У даному напрямку мети було досягнуто: продюсер Олег Кохан запропонував британському режисеру Пітеру Грінуею провести кілька шоу із використанням відеоарту в Україні чи втілити разом кілька телепроектів, а учасники фестивалю від України та Грузії активно обговорювали спільний проект кінокартини про Сергія Параджанова.
У підсумку фестивалю бронзові крила за кращий художній фільм та кращий сценарій до фільму отримала стрічка “Турне” сербського режисера Горана Марковіча. У ній розповідається про групу акторів з Белграда, яка 1993 року (а це, нагадаємо, час військових конфліктів) вирішила провести турне по Сербії. Приз за кращу режисерську роботу отримав аргентинський фільм “Злива” (режисер — Паула Хернандес), а за кращу операторську роботу — фільм “Кращі речі” британського режисера Лола Кролі. Нагороду за кращу чоловічу роль отримав аргентинець Антоніо Бірабент за фільм “Три бажання”, а за кращу жіночу роль нагороджено Світлану Крючкову та Світлану Свирко за роботу у фільмі «Місяць у зениті». Українські фільми статуеток не отримали, проте “Контракт” Віри Яковенко було нагороджено дипломом «За гарний акторський ансамбль».
Розмірковуючи про підсумки фестивалю, продюсер “КМКФ” Федір Крат назвав позитивним те, що всі учасники фестивалю приїхали. Розчарувало ж його те, що фестиваль закінчився. Наповненість залу, за словами продюсера, була непоганою. “Я дивився завантаженість, яка в цілому була — це близько 60-65% на денні та вечірні сеанси. Для такого кіно непрокатного, яке ми привезли — це нормально”, — зауважив він. Окрім того, організатори мають ще деякі справи. Фестиваль хоче вийти за межі столиці, тому протягом 5-6 місяців в кількох містах України пройдуть покази найкращих фільмів. Як повідомив Федір Крат, переговори з мерами вже відбуваються, тому невдовзі буде відомо, які міста приєднаються до акції.Та навіть після цього журі розслаблятись не буде. Вже за кілька тижнів організатори почнуть розробляти програму для “КМКФ-2010”, проведення якого сумнівів у керівництва не викликає. Більше того, Федір Крат оголосив плани на майбутній рік — створити фестивальне містечко на березі Дніпра. Мовляв, другий фестиваль уникатиме цьогорічних помилок, а нових кінострічок та приємних несподіванок стане ще більше.