Вони не беруть на абордаж кораблі, не захоплюють у полон моряків, не грабують скрині із золотом. Вони непомітні, безликі, але розкидані по всьому світу. Вони воюють з комп’ютерними програмами та електронними паролями, вони – комп’ютерні пірати і вони можуть залізти у гаманець кожного. />
У розмаху комп’ютерного піратства в Україні може переконатися кожен, хто зупиниться біля кіосків поруч з будь-якою станцією метро або прогулюється українським ринком. На прилавках багатьох торговельних точок можна з легкістю знайти продавців так званих «самопальних» дисків з неліцензійними копіями програм для комп’ютерів, які виготовляються без відома авторів цих програм. І у цій справі Україна має неабиякий досвід. Комп’ютерне піратство в нашій державі щороку стає усе більш популярним та майже звичним навіть для пересічного користувача явищем. Що вже й казати, за минулий рік кількість нелегального програмного забезпечення, встановленого на персональні комп’ютери збільшилася до 85%! Це означає, що у 85 випадках зі 100 на комп’ютерах встановлені крадені програми, за які не було заплачено ані копійки.
Хтось може сказати, що шалені темпи розвитку піратства в Україні пов’язані з несприятливою економічною ситуацією. Мовляв, на ліцензійну продукцію просто не вистачає коштів. Але зрештою це буде тільки напівправда. Лукавить той, хто каже, що комп’ютерне піратство економить кошти для споживача і обкрадає тільки виробника. Вимальовується портрет такого собі віртуального Робін Гуда, який робить послугу мільйонам користувачів і створює безплатні програми «для народу». Насправді ж, ця послуга ведмежа. Самі пірати нічого нового не створюють. Вони просто крадуть гроші у програмістів і авторів програм, тим самим вони завдають удару по нових проектах, які могли б запускатися за не отримані кошти. До того ж пірати не відповідають за якість «свого» продукту. Програма може запускатися з помилками, піратська версія гри може бути не повною, піратські фільми – поганої якості. Крім того, ви цілком реально ризикуєте заразити свій комп’ютер вірусами. Пірати діють нібито тільки проти виробників. Насправді ж, шкодять вони усьому ринку, у тому числі звичайним користувачам. Варто лише уявити, що усі люди почнуть користуватися тільки краденими речами, наприклад, усі будуть красти хліб. Хіба виробникові буде вигідно займатися пекарською справою? Такими чином, українські пірати, у першу чергу, риють яму для працівників української сфери інформаційних технологій, забираючи у них можливість розвивати цю галузь в Україні.
«Сервісні центри і магазини, працівники яких встановлюють неліцензійні програми, не тільки нечесно конкурують із законослухняними компаніями. Вони створюють додаткові ризики для клієнтів, які будуть змушені знову звертатися до цих центрів по допомогу в разі виникнення проблем з піратськими версіями продукту. Через процвітання піратства українські програмісти вимушені працювати на закордонних замовників, тому що не можуть захистити свій продукт в Україні», — стверджує провідний аналітик Всеукраїнської асоціації інформаційних технологій Максим Лиховій.
Піратська діяльність має конкретне грошове вираження. За оцінками «Майкрософт Україна», наша держава щорічно втрачає близько 100 мільйонів доларів у вигляді прямих податкових надходжень у держбюджет саме через поширення і використання неліцензійного програмного забезпечення. А за 2009 рік Україна внаслідок піратської діяльності втратила 272 мільйони доларів. Такі-от невтішні новини повідомила Асоціація виробників програмного забезпечення (Business Software Alliance, BSA), яка у партнерстві з компанією IDC, провідною міжнародною компанією у сфері досліджень ринку, підготувала звіт щодо рівня комп’ютерного піратства у світі.
Згідно з даними IDC, на кожні 100 доларів офіційного програмного забезпечення, проданого в Україні 2009 року, припадає 75 доларів нелегального продажу. А нелегальний продаж – це несплачені податки, які потрапляють до рук нечесних людей, дуже часто тих, хто ставить на конвеєр виробництво контрафактів. Інтелектуальне піратство як один із видів кримінального підприємництва через свою високу прибутковість і низьку ступінь ризику залишається сприятливим економічним середовищем для формування злочинних угрупувань. Отже, ця проблема зачіпає не лише IT-індустрію, а й економіку в цілому. Результати опублікованого в січні 2009 року дослідження впливу рівня піратства на економіку, проведеного BSA/IDC, свідчать, що зниження рівня піратства може створити сотні тисяч робочих місць. При цьому найголовнішими ворогами прав інтелектуальної вартості вважаються не пересічні користувачі, а великі корпорації, які крізь пальці дивляться на те, що системні адміністратори встановлюють на комп’ютери співробітників. Допускаючи це, компанії нехтують елементарними правилами кібербезпеки.
Цілком очевидно, що відповідальність за розповсюдження такого явища мають розділити з самими піратами і ті, хто користується їхнім товаром. Ті, хто купує піратські продукти, мають зізнатися, у першу чергу, самим собі, що вони скуповують крадене. А користуючись такими продуктами, варто знати, наскільки вони безневинні і безпечні. Здавалося б, логічно може постати питання – хіба може відіграти велике значення для розвитку економіки країни купівля однієї окремо взятої піратської комп’ютерної іграшки або програми? Насправді ж, через свою масовість споживач контрафактної продукції є першопричиною і рушієм комп’ютерного піратства. Без попиту не було б і пропозиції. На багатьох Інтернет-форумах можна прочитати, що насправді комп’ютерне піратство нібито має моральне виправдання, воно економічно вигідне пересічним українцям. Тим не менш, кримінального виправдання така діяльність точно не має. Боротьба з піратством має включати в себе не тільки роботу правоохоронців, повинна відбуватися пропаганда використання легальної продукції. Адже нас змалку вчать, що не можна з магазину забирати речі, не заплативши за них, навіть якщо ця річ нам дуже подобається. Красти результати чужої інтелектуальної праці – також злочин.
Але навіть за ситуації 85-відсоткового рівня комп’ютерного піратства, Україна не є світовим лідером. За останній рік справжнім піратським раєм визнані Грузія, Зімбабве та Молдова (в усіх вище 90%). Тим не менш, є і втішні новини для компаній-виробників програмного забезпечення. Серед 111 країн рівень піратства знизився в 54 країнах. Проте оскільки ринок персональних комп”ютерів зростав найшвидше в країнах із високим рівнем піратства, таких як Китай, Індія, Бразилія, то світовий рівень піратства зріс 2009 року на три відсоткові пункти — до 43%. Традиційно США, Японія та Люксембург залишаються країнами з найнижчим рівнем піратства серед досліджених країн (20%, 21% і 22% відповідно). З цього випливає, що навіть у розвинених країнах присутнє комп’ютерне піратство.