Новий закон «Про регулювання містобудівної діяльності», ухвалений Верховною Радою 13 січня цього року, його прихильники вже оголосили «революційним». На думку законотворців, він є першим кроком до здійснення мети багатьох українців про доступне власне житло, зменшення корупції в будівельній галузі і припинення хаотичної забудови міст. Наступним кроком є підписання закону Президентом — що стане своєрідним поштовхом до розвитку будівництва, докорінно змінить ситуацію в будівельній галузі й позитивно вплине на економічне зростання в цілому, — переконані ті, хто доклав руку до написання документа… Словом, втілення в життя надзавдання, яке поставило перед собою Міністерство соціальної політики України щодо забезпечення інтересів громадян України, не забариться. А от чи збігається думка влади з інтересами тих, про кого вона нібито дбає, є сумніви…
Коментуючи ухвалений Верховною Радою Закон про містобудівну діяльність, міністр соціальної політики України Сергій Тігіпко відзначив «важливу роль стимулювання економічного зростання за рахунок будівельної галузі і необхідність будь-якими шляхами виходити на поліпшення ситуації для будівельників». Насамперед, змінити ситуацію в галузі на думку урядовця, допоможе суттєве спрощення процедури для інвесторів, які віднині не стоятимуть в чергах по кабінетах різних відомств, не даватимуть хабарі і не чекатимуть по півроку дозволів на свою діяльність. «Це значно скоротить терміни будівництва житла і дозволить знизити вартість новобудов за рахунок усунення корупційної складової, що позитивно позначиться не тільки на будівельній галузі, а й на економіці в цілому», — запевнив С. Тігіпко. До того ж, за його словами, новий закон сприятиме створенню нових робочих місць і в суміжних сферах, оскільки відновлення будівництва створить попит на продукцію низки галузей – від виробництва будматеріалів до меблів і оздоблювальних матеріалів. При нинішній економічній ситуації в країні — це, дійсно, справжня революція в позитивному її сенсі.
Ще більш переконливо виглядають аргументи, що їх наводить заступник міністра регіонального розвитку, будівництва ЖКГ України Ігор Соколов. За його словами, раніше інвесторам, аби пройти всі етапи дозвільних процедур по одному об’єкту, доводилося витрачати в середньому 415 — 450 днів. За цей час потрібно було владнати 93 процедури погодження, з яких — 32 державних і 61 – у вигляді послуг, що передбачали оплату за офіційними (і неофіційними) рахунками.
Саме ті кошти, що їх інвестори вимушені були виділяти на хабарі чиновникам різних інстанцій для проходження складних дозвільних процедур, на переконання законотворців, і додавали майже 30 % вартості до ціни на житло. «За таких умов і такого стану дозвільної системи вести інвестиційний діалог у нас в державі було абсолютно неможливо і не перспективно», — бідкається заступник міністра. Відтепер, на його думку, з ухвалою нового Закону інвестиційний ринок в Україні отримає друге дихання, адже кількість дозвільних процедур у будівництві скоротиться до 23, а термін отримання всіх необхідних документів зменшиться до 60 днів. За оцінками експертів, закон на 90% дозволить скоротити корупцію в галузі й сприятиме здешевленню житла приблизно на третину.
Щодо іншого, не менш важливого питання, про припинення хаотичної забудови міст розробники нового закону теж вбачають неабиякий позитив. Зокрема, архітектор Лариса Скорик, відома своїм неприйняттям «класичних стереотипів», а також захопленням новітніми технологіями в архітектурі, запевняє що містобудівній самодіяльності, яка має на сьогодні місце в столиці, покладе край зонування територій, засноване на земельному кадастрі (якого, зазначимо, ще не існує). «Генеральний план і зонінг територій, де буде чітко прописано, що і де можна будувати, повинні повністю змінити ситуацію із неврегульованою забудовою історичних кварталів», — переконує пані Скорик, посилаючись на досвід, запозичений у грузинських колег, які успішно впроваджують цю практику вже чотири роки.
За словами архітектора, зонінг передбачає внесення в генеральний план міста розширених параметрів (висоти, місткості, об’єму, тощо) будівництва. «Водночас, за відсутності такого плану зонування, закон унеможливлює надання земельних ділянок у власність приватним чи юридичним особам для будівництва, що дозволить встановити контроль над забудовою,» — стверджує архітектор.
Її думку поділяє й інший член робочої групи, заступник голови державної служби з питань охорони культурної спадщини України Віктор Вечерський, який відзначив цілих два позитивних моменти у новому містобудівному законі, що автоматично стосуються кардинальних змін у законах про охорону культурно-історичної і археологічної спадщини. Зокрема, пан Вечерський вважає, що затвердження цих позицій піде на користь історичним пам’яткам, про збереження і охорону яких Україна ратифікувала 7 міжнародних конвенцій. Щоправда, при цьому він обмовився, що «представники органів культурно-охоронної спадщини можуть мати різні позиції відносно цього пункту нового закону, але то не є важливим».
Можна припустити, що подібні суперечливі позиції виникатимуть й по інших статтях нового містобудівного документа, якщо вони не потрапляють в коло інтересівйого розробників. Зокрема, «не важливою» виявилася позиція щодо відповідальності чиновників за свої рішення перед громадою та можливості участі громадських організацій у прийнятті рішень в містобудівній галузі.
Скажімо, керівник громадського руху «Збережи старий Київ» Ігор Луценко вважає, що новий закон «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрощує взаємини між забудовником і владою та впроваджує спрощену систему процедури будівництва і введення об’єктів у експлуатацію, — захищає лише інтереси інвесторів, а ніяк не споживачів. Іншими словами цей документ, по-суті, ліквідує єдиний реальний механізм впливу громадськості на містобудівну політику — громадські слухання, а практика свідчить, що у більшості випадків це остання можливість для простих людей сказати «ні» небезпечним об’єктам чи незаконним забудовам. «Після утвердження нового Закону громадськість вже не зможе впливати на розробку генпланів, зонінгів і детальних планів територій, — вважає І. Луценко, — останні взагалі будуть затверджуватися чиновниками вищої ланки і ніхто не матиме права їм заперечити. А це в першу чергу сквери, парки, двори будинків, дитячі майданчики — все, навколо чого так часто спалахують будівельні війни».
Представники громадських організацій переконані, що збільшення безконтрольності чиновників і розширення їхніх повноважень — це крок в протилежному напрямку від мети, яку декларує законопроект. Крім того, що громада буде максимально віддалена від вирішення питань містобудівної політики – вона так само усувається від земельних питань і позбавляється можливості контролювати правомірність рішень чиновників про розподіл землі. Адже загального земельного кадастру поки в Україні не існує, а коли він з’явиться, припускають опоненти законотворців, — може виявитися, що розподіляти вже буде нічого.
Своє невдоволення новим законом висловили і археологи, яких, взагалі, виключили з усіх можливих будівельних експертиз. Зокрема, голова Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, академік Національної академії наук Петро Толочко охарактеризував закон «Про регулювання містобудівної діяльності», як шкідливий по відношенню до історико-архітектурної спадщини України і висловив думку, що нинішня Верховна Рада має упередження до вітчизняної археології, ігноруючи її існування взагалі. «Тому не дивно, — вважає академік, — що новий закон уникає фахової думки археологів відносно збереження архітектурно-історичного середовища».
Так само до робочої групи, яка працювала над проектом нового зЗакону, не увійшло жодного спеціаліста-еколога – в результаті з нього виключено екологічну експертизу. Свою принципову позицію з цього питання озвучила голова Екологічної ліги України Тетяна Тимочко, яка вважає, що «виключення спеціальної екологічної експертизи з документації інвестиційних проектів є прямим порушенням прав споживачів, оскільки це відкриває шлях до будівництва екологічно-небезпечних проектів».
За її словами, документ суперечить не лише попередній постанові Кабміну, де йдеться про порядок проведення громадських слухань, а й двом міжнародним екологічним конвенціям, що були ратифіковані Україною у 1999 році. І в яких, зокрема, йдеться про доступ до інформації та участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя, що стосуються довкілля. Отже, наголошує пані Тимочко, розробляючи цей закон, забудовники передбачили для себе низку привілеїв, які захищають їхні особисті інтереси і суперечать інтересам споживачів.
Схоже, новий закон «Про регулювання містобудівної діяльності» і справді може стати підґрунтям для збурення в суспільстві, яке поки що не до кінця розуміє, що це фактично універсальна індульгенція для забудовників. Адже навіть за існуючих обмежень будівельні інвестори ніколи не були в програші, прокручуючи хитромудрі схеми, від яких потерпали як пересічні українці, так і архітектурні пам’ятки національного та всесвітнього значення. Невже, ті, хто формує законотворчу політику, забули класичну формулу: коли «верхи не можуть, а низи не хочуть» — тоді останні йдуть виборювати свої права на вулиці. Отже, акції на вулицях міст проти забудовників й надалі будуть…