До початку опалювального сезону залишилось близько місяця, але це термін, коли починає проявлятися відома пропорція – чим менше часу, тим більше невирішених проблем. Наскільки відповідально йде підготовка до осені-зими 2009-2010 років, мала б сказати статистика. За її даними, в усіх областях України передбачено підготувати до осінньо-зимового періоду з видачею паспортів готовності 221 257 будинків, із них на початок вересня готові лише 80,4%. На здійснення робіт виділені кошти з місцевих бюджетів ті інших фінансових джерел, сума яких загалом складає близько 654,7 млн. гривень, з них на 1 вересня поточного року профінансовано 476,7 млн. гривень. Що стосується безпосередньо підготовки об’єктів теплопостачання, то на 1 вересня 2009 року було підготовлено 84,5% із запланованих 23356 котелень. Планується заміна старих котлів новими, які спалюють на 25% менше газу. Але через брак коштів процес затягнеться на 2-3 роки.
Втім не всі області України мобільно готуються до опалювального періоду. Перші перевірки продемонстрували, що найпроблемнішими в цьому є Івано-Франківська, Тернопільська, Луганська, Дніпропетровська області та Крим. Прикладом для решти може бути Вінницька область, де добре зорганізований процес підготовки. Досить швидкими темпами готуються Миколаївська, Донецька, Рівненська області.
Причиною відставання багатьох з областей з підготовки до холодів у профільному міністерстві традиційно називають значну заборгованість населення, а також юридичних осіб за спожиті енергоносії, через що підприємства житлово-комунального господарства не в змозі вчасно погашати взяті кредити; невиконання прийнятих урядом постанов і навіть непрофесіоналізм місцевої влади.
Міністерство з питань житлово-комунального господарства України в особі міністра Олексія Кучеренка пообіцяло надавати допомогу обласним керівникам, але водночас збирається, як він висловився, “прискіпливо стежити за процесом». Міністр пообіцяв не надавати субвенцій із держбюджету тим регіонам, які не виконують ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», котра регулює порядок формування й затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, та не подадуть схем і регіональних програм щодо вирішення проблем, пов’язаних з підготовкою до холодної пори року. Програми мають бути переглянуті і затверджені.
На думку Олексія Кучеренка, головною проблемою великої заборгованості за спожиті енергоносії є насамперед те, що місцеві ради не виконують урядових постанов, зокрема ст. 31, та неорганізованість депутатського корпусу. Так, за словами міністра, поки в державі чітко не запрацює ця стаття, у житлово-комунальній сфері будуть проблеми й борги. Він нагадав, що епоха виділення безповоротних бюджетних коштів закінчилась і всі проекти мають нести інвестиційну складову, бути окупними та мати на меті модернізацію, енергоефективність, оптимізацію та зменшення витрат.
Тим часом міністр дещо лукавить. Проблеми і борги все одно залишатимуться. Тарифи на енергоносії для населення та підприємств будуть час від часу підвищуватися, оскільки чимало підприємств тепло- водозабезпечення, а також енергопостачальні перебувають у приватній власності, тобто є бізнес-структурами. А бізнес, як відомо, завжди шукає можливість менше вкласти і більше заробити. Красномовна ситуація з облгазами: поділені між чотирма найвпливовішими власниками, вони не змозі працювати за єдиним планом, і – як наслідок – жоден із них не бере себе відповідальності за кінцевий результат. У питанні з обленерго влада вирішила розв’язати проблему через повну приватизацію цієї галузі. В ідеалі, владні органи розраховують на жорсткий контроль над приватизованими підприємствами, а також на урегулювання заборгованості підприємств за рахунок нових власників. Та зрозуміло одне – споживачам від цього ані трохи не легше.
Аби ситуація в цій сфері була стабільнішою, потрібно, щоб згадані підприємства належали державі, як це влаштовано в більшості країн світу. На ті ж енергетичні компанії у світі існує три види власності – державна, комунальна та публічна. У будь-якому разі держава повинна регулювати ситуацію в енергетичній сфері, оскільки це безпосередньо впливає на рівень соціального достатку. Насамкінець залишається додати: споживачі відчуватимуть підтримку держави лише в тому разі, коли енергетичні та газопостачальні підприємства повернуться в державну власність, а приватизацію житлово-комунального господарства вдасться стримати – яким би спокусливим це не було для тих підприємливих ділків, котрі хочуть набити свої кишені за рахунок мільйонів українських громадян.
А загалом, за оцінкою Олексія Кучеренка, підготовка до зими відбувається задовільно. От тільки питання, скільки коштуватиме цьогорічне тепло, поки що залишається відкритим.