Нещодавно, під час позачергових зборів акціонерів, керівні функції холдингової компанії “Київміськбуд” були повернуті місту Києву. Невідомі у чорних шапках заблокувала вхід до зали засідань, щоб не пропустити тодішніх керівників, а тим часом на засіданні було переобрано голову правління, наглядову раду та реєстратора компанії. Метод роботи — специфічний, проте специфічний на користь міста. А успіх такої операції спонукав фактичного керівника столиці Олександра Попова заявити, що наступними місту будуть повернуті “Київводоканал” та “Київгаз”.
Ініціатором повернення найбільшої будівельної компанії України Києву був все той же Олександр Попов. Він вирішив скликати засідання акціонерів на 5 жовтня і, маючи за собою підтримку прокуратури та СБУ, повернути місту функції управління компанією. Якщо пригадати історію цього питання, то “Київміськбуд” дійсно був забраний у міста Києва за дещо сумнівною схемою, однак повернення цієї компанії також не можна назвати таким, що повністю вписується у правове поле.
Ще зранку 5 жовтня вхід до будинку по проспекту Перемоги, 35, де за документами мали проводитись збори акціонерів, був заблокований трьома десятками молодиків, які старанно ховали своє обличчя від журналістів. На запитання «хто вони такі?» і «що тут роблять?» представники групи відповідали, що є акціонерами і стоять в черзі. Через таку “чергу” до зали засідань так і не змогли потрапити віце-президент компанії В’ячеслав Тупчій та акціонери від офшорної кіпрської компанії «Інтерполіс», які, за їхніми словами, мали 8% акцій “Київміськбуду”.
У цей же час перший заступник міського голови О.Попов вже сидів у залі засідання акціонерів і спостерігав як туди поступово заходили з десяток власників найбільших пакетів акцій. Збори розпочались о 10 ранку, коли головуючий Єгор Русин (начальник Головного управління комунальної власності Київміськдержадміністрації) оголосив, що у залі зареєстровані власники 80,147% акцій компанії. За якихось півгодини акціонери відкликали старих членів та голову наглядової ради, членів та голову правління, відкликали членів контрольно-ревізійного комітету і розірвали договір про ведення реєстру власників іменних цінних паперів із компанією «Адрем», яку в кулуарах Київради пов’язували із зятем Леоніда Черновецького, столичним депутатом В’ячеславом Супруненком. Потім акціонери швидко призначили нову компанію-реєстратора, якою стало товариство з обмеженою відповідальністю «Фінреєстр», а також призначила головою правління Михайла Голицю (начальник Головного управління житлового забезпечення КМДА), а головуючого Єгора Русина – головою наглядової ради “Київмісьбуду”. До наглядової ради також увійшли Анатолій Пукас та Володимир Поляченко.
Тим часом, акціонери, які не змогли потрапити до зали, вирішили провести надворі власне засідання і зареєструвавши всіх учасників ухвалили перенести його на 7 жовтня, однак в засобах масової інформації так і не з’явилось жодної інформації про те чи вдалось їм довести справу до кінця.
Після засідання акціонерів О.Попов одразу ж виступив перед пресою із заявою про те, що “Київміськбуд” повернуто Києву.
Ще 4 жовтня колишній реєстратор “Київміськбуду” компанія «Адрем» мала усі документи про акціонерів у себе в офісі, який був розташований в тому ж приміщенні, де і керівництво холдингу, проте, за повідомленнями, представники прокуратури та СБУ вибили двері та вилучили відповідні документи. Подібна схема застосовувалась в Україні вже не раз, однак у цьому випадку її використали представники держави, щоб повернути в управління місту Києву найбільшу будівельну компанію країни.
Чому ж повернули? Ще в липні 2009 року Головне управління комунальної власності Київміськдержадміністрації підписало договір купівлі-продажу 80% акцій холдингової компанії “Київміськбуд”, які належали місту, за 114 мільйонів гривень, у той час як ринкова ціна компанії. за оцінками фахівців, становила близько 1 мільярда. Однак продаж акцій не був до кінця оформлений і через це угода про передачу пакетів акцій компанії у 8 офшорних кіпрських компаній не була повністю завершена. Проте це призвело до змін у складі керівництва компанії. У липні вже цього року була друга спроба продати акції компанії, коли президент компанії Василь Можар заявив про виведення компанії з комунальної власності міста Києва, а в серпні про зміну реєстратора власників цінних паперів «Термінал-Реєстр» на «Адрем». Після ряду приписів прокуратури судом було накладено арешт на 80% акцій компанії і відбулись вже відомі нам дії.
Через чотири дні після супероперації, яка повернула місту “Київміськбуд”, Олександр Попов виступив з промовою перед однопартійцями на з’їзді Партії регіонів у Києві. Він говорив про свої досягнення на посаді за 4 місяці роботи і між іншим заявив, що в його планах повернути місту приватизовані раніше компанії “Київгаз” та “Київводоканал”. Відповідаючи на запитання кореспондента агенції “ГолосUA”, Олександр Попов не зміг сказати чи є в міськадміністрації якісь юридично обгрунтовані претензії до приватизації зазначених підприємств, однак запевнив, що після їхнього повернення розпочнуться процедури й по інших стратегічних підприємствах міста, які він відмовився називати.
Цікаво було й те, що словами Олександра Попова, якщо стратегічні підприємства і не вдасться повернути місту, то їхні власники мають відшкодувати реальну вартість підприємства з урахуванням сум, за які вони були придбані. Олександр Попов наголосив, що при продажу цих підприємств їх ціна була значно занижена від реальної ринкової вартості.
Разом із тим “молода команда” Леоніда Черновецького, який де-факто ще залишається мером, але 4 місяці якого ніхто не бачить, намагається якось відстояти продаж компанії. Під час останнього засідання Київради 7 жовтня депутати спочатку проголосували за виключення “Київміськбуду” з програми приватизації, однак коли із зали засідань почали виходити депутати, промерська більшість у 64 голоси (для прийняття рішення потрібно 61) повернула компанію в список можливих кандидатів на продаж.
Після засідання Київради співголова фракції Блоку Черновецького Алла Шлапак заявила, що на її думку, повернення холдинга у комунальну власність відбувалося з порушенням прав окремих громадян, зокрема, низки депутатів Київради, а також іноземних осіб, які, нібито, є власниками 80% акцій холдингу. Вона також не побачила порушень закону під час продажу компанії та заниження її вартості. “ Я голосувала за це (за рішення про приватизацію холдингу). Я вважаю, що це аргументоване рішення, тому що 2008 рік був кризовим. Моя позиція: 114 мільйонів – це та ціна, що на той момент відповідала ринку», — заявила депутат. />