Феномен «любих друзів» за роки президентства Віктора Ющенка став благодатною темою для численних публікацій у засобах масової інформації, дискусій політологів та жартів у народі. Такий собі сміх крізь сльози. Саме на «горе-кумів» на початку каденції гаранта списували більшість його «промахів»: мовляв, і друзі не ті, й радять не те…
Про оточення Віктора Януковича говорили значно обережніше й рідше. Це, звісно, не означає, що в новообраного глави держави, ще одного Віктора, «свита наближених» менша, ніж в його попередника. Та все ж його «друзі» швидше підпадають не під визначення «любі», а – «серйозні», «старші», «конкретні»…
Ще п’ять років тому Янукович був маріонеткою в руках донецького мільярдера й «господаря Донбасу» Ріната Ахметова. Та за останні роки оточенням Віктора Федоровича розрослося й тепер деякі персони не лише не пов’язані з володарем футбольного клубу «Шахтар», а навіть напряму конкурують з ним за вплив на нового Президента.
Та чи дійсно Янукович такий «м’якотілий» і залежний від своїх «спонсорів», як це намагаються подати деякі політологи й політики? Чи, може, не завжди «свита робить короля», а й «король» «ставить на місце» своє оточення?
Залежність від «спонсорів»
Про Віктора Януковича як самостійну фігуру заговорили лише після парламентських виборів у 2006 році. До цього часу він був залежний фінансово й політично. Це було помітно хоча б тому, що в «прохідний список» Партії регіонів до Верховної Ради він зміг протягнути лише з десяток «власне своїх» людей. Зрозуміло, що модератором списку були «старші товариші».
Але після другого пришестя у прем’єрський кабінет і формування Кабміну Янукович спробував вийти з-під опіки Ахметова і створити власну команду. Основну ставку Прем’єр зробив на екс-міністрів свого першого уряду 2002-2004 років, а саме на ту частину, яка в часи Помаранчевої революції і особливо після неї, не «перефарбувалася», а залишилась вірною тоді опальному екс-Прем’єру.
До цієї групи можна віднести колишнього харківського губернатора, тепер покійного Євгена Кушнарьова, двічі міністрів урядів Януковича Михайла Папієва (міністр праці та соціального захисту), Анатолія Толстоухова (міністр Кабінету міністрів), Олександра Лавриновича (міністр юстиції) та ін. Тож за останні кілька років, коли стало помітним «охолодження» стосунків між Януковичем і Ахметовим, активізувалися інші «грошові мішки», які розбавили монополію у фінансуванні «біло-блакитних», таким чином довівши, що «не Рінатом єдиним».
На сьогодні серед головних конкурентів Ахметова – власник найбільших газових і хімічних активів країни Дмитро Фірташ, президент «Енергетичного стандарту» Костянтин Григоришин, співвласник «RosUkrEnergo» Іван Фурсін. До речі, майже всі вони були помічені в готелі «Intercontinental» під час першого туру президентських виборів.
Якщо говорити про «температуру» всередині Партії регіонів, то й тут вже давно не все так монолітно, як здавалося раніше. Численні «групи» впливу, які представляють різних «донів», конкурують між собою за вплив на лідера та розподіл владних кабінетів і, звичайно, грошових потоків. Вже давно не секрет, що в Партії регіонів «донецькі» не розуміють «луганських»; представники «старої гвардії» на кшталт Миколи Азарова, не мають нічого спільного з групою Ахметова; при цьому у більшості «регіоналів» загальну, але поки що «тиху» нелюбов викликає охоча до розмов зі ЗМІ Ганна Герман.
Окрім того, Борис Колесніков, який є другом Ріната Ахметова, кажуть, не сприймає Сергія Льовочкіна (як стверджують обізнані люди – «людину Фірташа»); той у свою чергу нібито недолюблює Клюєва, який будучи в одній «групі» з Колесніковим, також мав з ним конфлікти… Ось таке замкнене коло «наближених», в якому хтось та залишиться незадоволеним при розподілі посад.
«Людина Фірташа» чи «цербер» в Адміністрації Президента?
До урочистого дня «коронації» Віктора Януковича всі ці проблеми всередині свого оточення вдавалося стримувати наявністю спільної мети – перемоги «біло-блакитного» кандидата. Тепер, коли результат отримано, кожен з «донбаських» друзів (і не тільки) намагатиметься конвертувати свій внесок в загальну перемогу.
Та судячи з перших кадрових призначення новообраного Президента, вже є перші незадоволені цими рішеннями. Зокрема, призначення Сергія Льовочкіна, який фактично є «людиною Фірташа» в парламенті, головою Адміністрації Президента, можна трактувати по-різному. Адже Адміністрація Президента – це не уряд, тож говорити про зближення Януковича з Фірташем ще рано. «Поки що невідомо, чи Янукович призначив Сергія Льовочкіна як людину Фірташа, чи він призначив його, як людину, яка в ролі великого злого бульдога буде відшивати усіх небажаних людей», — зазначив народний депутат Тарас Чорновіл, який раніше був в лавах Партії регіонів, але після гучного скандалу став позафракційним. «Якщо це перший варіант і тут головну роль зіграло те, що Льовочкін є людиною Фірташа, то це означає, що Янукович усе ж таки програє у війні зі своїм оточенням. Якщо ж другий варіант – то це просто стиль роботи Януковича», – додав він. На думку Чорновола, більше схоже на те, що Януковичу потрібен «цербер на вході, який би створював для нього певну зону комфорту»
У свою чергу «регіонал» Нестор Шуфрич скептично оцінив призначення Сергія Льовочкіна головою Адміністрації Президента. Нагадаємо, ще в липні минулого року з’явилися повідомлення про бійку між Шуфричем і Льовочкіним, тож стосунки між ними тепер, м’яко кажучи, не дружні. «Безумовно, кандидатура Льовочкіна, м’яко кажучи, не найбільш консолідуюча. Визнаю, багато хто очікував, що головою адміністрації все-таки стане Олександр Лавринович», — заявив він і додав. — «Але це рішення Президента, безумовно, воно буде прийняте членами фракції Партії регіонів, хоча ми розуміємо, що відповідальність за таке кадрове призначення несе той, хто його приймає». />
«Своя людина» в Адміністрації як перший крок до розколу
На думку експертів, роль Адміністрації Президента Януковича буде не менш важливою при прийнятті рішень, ніж роль Секретаріату Ющенка. «У цьому Янукович дуже схожий на свого попередника, який уявлявся, певний час, людиною інтелектуальною. Проте на посаді Президента він продемонстрував, що в усіх випадках він воліє займатися трипільськими горщиками, а не проблемами держави. Це не ситуація часів Кучми, коли всі остаточні рішення приймав не голова Адміністрації Президента, а тільки Президент особисто» – вважає директор Центру політичного маркетингу Василь Стоякін.
Водночас абсолютно логічним вважає призначення Сергія Льовочкіна Главою Адміністрації Президента політичний аналітик Олександр Палій. «Це природно, що Президент в найближчу до себе структуру бере людину, з якою звик працювати і з якою йому легко працювати. На мій погляд, вони навіть психологічно доповнюють один одного», — говорить експерт. При цьому політолог зауважив: «Відомо, що в Льовочкіна були конфлікти з групою Клюєва…. І мені здається, незважаючи на перемогу кандидата Партії регіонів на виборах, в партії будуть наростати тенденції до створення різних політичних проектів».
На думку директора програм політичного аналізу та безпеки Міжнародного центру перспективних досліджень Віктора Чумака, Сергій Льовочкін, переміг у змаганні комфортності з іншими групами впливу всередині «біло-блакитного» табору. «Говорилося багато про групу Бойка-Фірташа і Клюєва-Колеснікова. Називалися дві кандидатури – Льовочкін і Лавринович. І переміг Льовочкін, оскільки, на мій погляд, він ближчий до Януковича, ніж Лавринович. Більше того, Лавринович міг би стати сірим кардиналом, з його знаннями, професіоналізмом і його силою. Льовочкін більше свій. Зокрема, в Партії регіонів ідуть процеси, де донецька група вже не має абсолютної переваги, конкуренти з інших груп в Партії регіонів якраз її витісняють», — підсумовує експерт
(НЕ)залежний «король» і його «тераріум»
Тим часом у БЮТ вважають, що у нового Президента почалося випробування владою та посадами і претендентами на ці посади. Про це на прес-конференції на другий день після інаугурації Віктора Януковича заявив перший заступник голови БЮТ Сергій Соболєв. «Декілька таборів в оточенні Януковича чітко проявились і вчорашні коментарі Колеснікова, Шуфрича про призначення Льовочкіна є показовими», — не без єхидства сказав він.
На думку депутата, дві групи в оточенні Януковича, а саме — Ахметова і Фірташа, будуть відсторонені новим гарантом від призначення кадрів в Адміністрації Президента. «Спроби зліпити декілька гравців і груп в Партії регіонів, а до цього додайте інтереси КПУ, Блок Литвина, «НУ-НС», Костенка, Яценюка і Ющенка, — і ви зрозумієте, що це — тераріум, в якому важко знайти порозуміння», — додав С.Соболєв.
У свою чергу екс-«регіонал» Тарас Чорновіл вважає, що Віктор Янукович далеко не маріонетка в руках свого оточення. На підтвердження цього нардеп зазначив, що лідер Партії регіонів свідомо зірвав переговори щодо можливої коаліції з «НУ-НС» своїми алогічними заявами через тиждень після другого туру президентських виборів, таким чином продемонструвавши своєму оточенню, що саме він буде ухвалювати рішення. «У Партії регіонів раптово протверезіли з розумінням того, що переміг Янукович, а не вони. Своїми заявами Віктор Янукович «поховав» і переговори, і домовленості, які перед цим велися представниками Партії регіонів з «НУ-НС». Ця тема на сьогоднішній день закрита. Тепер розпочнеться все з нуля», — зазначив Тарас Чорновіл. При цьому він зазначив, що і в самій Партії регіонів тепер ніхто не знає, з ким будуть вестися переговори щодо переформатування коаліції.
Чорновіл також зауважив, що, можливо, Віктор Янукович «не повторить помилок Віктора Ющенка з його «любими друзями» і продемонструє ведення самостійної лінії, яка призведе… до цікавої коаліції між Партією регіонів і БЮТ». За прогнозами депутата, таке неочікуване об’єднання депутатських сил у парламенті може статися восени цього року або навіть наприкінці весни.