Київські ресторани «Муракамі» та «River Palace» в липні були раптово відбуксировані зі своїх місць на Дніпровській набережній як «речові докази» в кримінальній справі, а деяких інших власників ресторанів Господарський суд Києва зобов’язав до 7 серпня звільнити зайняті ними причали. Інші ж заклади на Дніпрі очікують своєї черги – до кінця серпня з набережної мають зникнути всі дрібні дебаркадери, а відтак будуть розібрані й великі.
Ситуація, яка склалась із розважальними закладами на Дніпрі в Києві виглядає дещо дивно — точних причин, з яких «чистять» набережну, напевно, не знає ніхто. В Міністерстві транспорту посилаються на лист Адміністрації річкових портів від 21 липня власникам плавзасобів, пришвартованих вздовж вулиць Набережно-Хрещатицької та Набережного шосе. Згідно з цим листом, Мінтрансзв’язку та прокуратура Києва проводять спільні дії для усунення порушень законодавства під час стоянки плавзасобів біля гідротехнічних споруд в Києві і застосовують заходи для їх безпечної стоянки. Точних дат, на які могли б орієнтуватися власники плавзасобів в листі вказано не було. Цікаво й те, що представники двох відбуксированих дебаркадерів зазначають: судна вивезли, посилаючись на те, що вони є речовими доказами в кримінальній справі за фактом використання посадовими особами держзакладів службового становища під час видачі дозволів на швартування суден. За словами адвоката Олександра Черних, який захищає їх інтнреси, власники не отримали постанов про відкриття кримінальної справи. В чому ж таки проблема – в тому, що судна розвалюють укріплення набережної чи в тому, що платили гроші не тим особам – і досі не зрозуміло.
За словами юриста Андрія Єрашова, який представляє один із відбуксированих ресторанів, їх заклад мав підписані договори про оренду з усіма можливими інстанціями. Зокрема, було два договори з комунальним підприємством «Плесо» (яке згідно з рішенням Київради від 22.01.2009 року виконує функції з утримання водних об`єктів) з благоустрою території. Ще один договір – з регіональним відділенням Фонду держмайна. В попередні роки ресторан укладав договори з держпідприємством «Адміністрація річкових портів». Гроші за оренду сплачувались щомісяця в сумі близько 46 тисяч гривень, — зазначає Єрашов. Про такі договори говорять і представники інших ресторанів, проте, прокуратура наполягає, що вони знаходяться на причалі незаконно, бо не мають договорів оренди земельних ділянок з Київрадою. Представники дебаркадерів зазначають, що вони готові підписати інші договори з іншими установами, але їм і досі не надійшло жодних пропозицій. Неофіційно ресторатори говорять, що причина їх виселення полягає в новому інвесторі, в якого свої плани на набережну і ті заклади, які зараз є на ній, заважають втіленню цих планів.
Як би там не було і що б не стало причиною звільнення набережної від готелів та ресторанів, ось так просто викидати людей на вулицю все ж таки було не варто. Якщо на підприємстві знають, що його буде ліквідовано, є час принаймні розрахуватися з працівниками, а закупівля продуктів чи обладнання стає непотрібною. В нашій ситуації все навпаки – продукти закуповувались, працівники працювали, а тепер на відбуксированих суднах псуються продукти, а люди, які мали стабільний заробіток, втратили його в один день.
Тоді як власники ресторанів хапаються за голови і намагаються розібратись, чому їх все ж таки «виселяють», супротивники подібних закладів активніше обговорюють варіанти забудови набережної. За словами одного з активістів громадського руху «Збережи Старий Київ» Ігоря Луценка, аби уникнути таких проблем, які виникли з відбуксируванням суден з набережної, необхідно створити чіткі правила її експлуатації. Зокрема, ці правила мають містити концепцію забудови і розвитку набережної. Ті судна, які стоять на набережній, заважають дивитися на схили правого берега, на Лавру, тому якщо щось біля Дніпра будуватимуть, це мають бути невеликі будівлі. Також І.Луценко вважає, що набережну потрібно розділити на зони (в одних будуть невеликі розважальні заклади і місця харчування, а інші мають бути відведені для відпочинку), і обов’язково мають бути велосипедні доріжки вздовж всієї набережної.
Архітектори зараз також активно обговорюють перебудову ділянки від моста Патона до Подільського моста. За словами архітектора Георгія Куровського, є пропозиції обладнати 12 паркових зон, накрити проїжджу частину дахом і там зробити пішохідну зону, яка вела б зі схилів до води. Там не має бути будинків – лише зона відпочинку з величезним паркінгом. Якщо такий варіант забудови набережної підтримають, кияни навряд чи зможуть милуватись краєвидами правого берега, а з його схилів через суцільні паркінги може не бути видно Дніпра взагалі.
Здається, що зараз склалась така ситуація, що кожен бути тягнути в свою сторону – власники дебаркадерів будуть намагатися все ж таки залишити собі право стояти на причалі, Мінтрасзв’язку, прокуратура Києва та Київрада наполягатимуть то на необхідності переоформлення договорів оренди, то на екологічних експертизах, а архітектори будуть активно впроваджувати нові концепції забудови набережної, і кожна буде найновітнішою, найсучаснішою і найлогічнішою. От тільки кияни будуть дивитися на все це: чи зі схилів Дніпра, чи з лівого берега, чи по телевізору. І в них напевно не спитають, якою вони хочуть бачити набережну свого міста.